Анатолій Бузник: «Ми гідно представили Україну на Універсіаді»

Два тижні тому Студентська збірна України з футболу повернулася з Літньої Універсіади у Тайбеї, де здобула сьоме місце. Емоції вщухли, прийшов час проаналізувати виступ команди на турнірі. Тож проаналізуємо його разом з головним тренером «жовто-блакитних» Анатолієм Бузником. 

- Анатолію Івановичу, чи задоволені ви результатом студентської збірної України і чи все вийшло так, як хотілось у Тайбеї на Всесвітній Універсіаді?

- На мою суб’єктивну думку, ми гідно представили Україну на Універсіаді. Зробили більше, ніж могли, але менше, ніж хотіли.

Комплектація збірної була важкою. Вісімнадцять гравців набрали в останній момент перед вильотом. Та дисципліна та самовідданість хлопців, з якою вони «бились» за честь і прапор України, були на найвищому рівні. На жаль, трішки не вистачило фарту,  спортивної майстерності, зіграності.

Шанс поборотися за нагороди ми втратили, програвши у грі проти Мексики у чвертьфіналі. На жаль, матч видався важчим, ніж очікували, хоч суперник й був нам до снаги. Зрозуміло, це зіпсувало настрій команди. 

Та ми подякували всім гравцям. Адже вони грали у такому шаленому ритмі та знаходили в собі сили на відновлення. До речі, велику роль у цьому зіграв наш медичний штаб на чолі з В’ячеславом Дмитровичем Поповим, якому я безмежно вдячний за роботу.

Також хочу подякувати президенту Всесвітньої студентської асоціації студентів Івану Івановичу Крулько за підтримку у поїздці до Тайбею. Умови перебування у Тайбеї та організація турніру були на рівні. До речі, там ми відзначили День Незалежності України, побачили Тихий океан та побували на одній із найвищих будівель у світі.

Вдячний також керівникам клубів, які довірили мені своїх хлопців і відпустили їх на Універсіаду. Тепер і вони, і ми маємо величезний досвід виступів на міжнародних турнірах, нові емоції та інформацію, як готуватись до наступної Універсіади. Наступного разу впевнений, зможемо спрацювати так, щоб не було такого аврального збору футболістів.

- Якщо повернутися до чвертьфінального матчу проти Мексики, здалося, що нагод відзначитися в нашій команді майже не було. Цей суперник не дозволив зіграти у свою гру?

- У тих умовах, в яких ми грали – штучне покриття газону, вологий і спекотний клімат, високий рівень суперників – на перше місце мали виходити майстерність та характер гравців. Але, на жаль, і першого, і другого деяким гравцям забракло у цьому матчі. У грі з Мексикою на полі не знайшлося лідера. Навіть Антону Котляру, який був лідером команди, гра у цій зустрічі не вдалася. Уболівальники могли бачити відеофрагменти цього матчу, і, напевно, звернули увагу, що на 3-й хвилині один із захисників нашої команди припустився грубої помилки. Він віддав м’яч нападнику команди суперника, який відкрив рахунок. Якщо ми були б «Барселоною», то не помітили б цього ляпасу. Але вважаючи, що суперник не поступався нам у майстерності, потрібно було проявити характер і зіграти через «не можу». Зробити це не вдалося, хлопці боялися ризикувати, тому майже не загострювали гру. До того ж мексиканці добре тримали м’яч і заслужено перемогли.    

- Серед трьох поразок на Універсіаді, кидається в очі фіаско з рахунком 0:5 у грі з  командою Південної Кореї. Що сталося у тій зустрічі, адже корейці навіть не вийшли з групи?

- Така поразка стала можлива через кілька факторів. Перший – погодні умови. За місцевим часом ми грали о четвертій дня, коли у Тайбеї стоїть неймовірна спека. Що й казати, якщо у кінці матчу один із захисників нашої команди – Андрій Бусько отримав сонячний удар і був терміново госпіталізований. На щастя, з Андрієм нічого серйозного не трапилося. Та погода зіграла з нами злий жарт.

 По-друге, саме ця зустріч випала на період активної акліматизації гравців. Спортсмени знають, що третій-шостий день в умовах інших часових поясів – найважчий етап.

По-третє, команда Республіки Корея, на мою думку, була одна з найсильніших на турнірі, блискуче підготовлена фізично та технічно. На моє переконання, корейці повинні були грати у фіналі. І те що, вони не вийшли з групи – велика випадковість.

Але це все другорядні моменти. Найголовна ж причина такої поразки у тому, що гравці не змогли проявити свої найкращі якості. Ще в першому матчі проти Південної Африки було помітно, що більшість футболістів не відчувають один одного на полі. А в поєдинку проти такої сильної збірної, як Корея, «головним козирем» могла стати тільки зігранність команди. Цього не було.

- Остання гра у групі проти Аргентини. Для виходу у чвертьфінал збірній потрібно було забивати тричі, та не вдалося. Але допомогла Південна Африка, сенсаційно відібравши очки у корейців. Ви вже казали, що не вихід Кореї з групи – випадковість, яка допомогла збірній зіграти у чвертьфіналі. Коли дізналися, що у паралельному матчі нічия? Чи вірили в такий подарунок від  південноафриканців?

- Звичайно, ми не мали права розраховувати лише на нічию у паралельному матчі. Так, припускали, що таке може статися, але розуміли, що у відсотковому відношенні нічия у тій грі – малоймовірна. І коли корейці повели у рахунку 2:1, в мене не було сумнівів, що гра закінчиться на користь азіатів. Але коли за п’ять хвилин до фінального свистка стало відомо, що південноафриканці зрівняли рахунок, ми намагалися втримати переможний рахунок з аргентинцями. Як не дивно, суперник теж не переходив в атаку. Так, можливо це не фейр-плей, але результат влаштовував обидві команди, а це було головне.      

- Ви вже відзначали, що деяким гравцям не вистачило характеру та спортивної злості. Чи не шкодуєте, що не взяли більшу кількість гравців зі Студліги до Тайбею?  Напевно, хтось з них все ж таки міг посилити гру збірної?

- Шкодую, що у студентську збірну не відпустили чотирьох-п’яти гравців, які виступають у клубах Прем’єр-ліги. Ці хлопці з їх досвідом дійсно були конче потрібні нашій команді. Впевнений, з ними результат був би кращим.

Щодо футболістів зі Студліги... Жалкую, що в останній момент організатори відмовили нам по заявці Дорі. Артур дуже знадобився би команді. До речі, Сергій Чернобай та Алішер Якубов в останньому сезоні грали у Студлізі. Можна сказати, що вони а також два діючих гравця Студліги Гліб Бухал та Андрій Королянчук були обличчям нашого внутрішнього чемпіонату ВФАС. І Студлізі є чим пишатися. Алішер відзначився двома голами на Універсіаді, та взалагі був провідним нападником команди. Той же Гліб Бухал прекрасно продемонстрував себе на  турнірі. Тепер цей досвід знадобиться йому у ФК «Львів» в Другій лізі. Щодо Андрія Королянчука, то йому ще є над чим працювати та куди рости. Він має усе, щоб грати краще. Впевнений, що коли рівень Студентської ліги буде вище, тоді і кількість гравців у складі збірної з чемпіонату ВФАС буде більшим.

- Давно вже ходять чутки, що Студентська збірна має існувати на постійній основі, а не збиратись раз на два роки, коли треба представляти країну на Універсіаді. Які думки з цього приводу? Чи обговорювали це питання з Президентом ВФАС?

- Обговорювали і до Універсіади, і на самому турнірі, де Іван Іванович підтримував команду. Домовилися, що повернемося до цього питання найближчим часом.

Звичайно, потрібен план розвитку збірної. Бо «одноразовість» не йде на користь команді. Спрогнозувати як буде наразі не можу. Але те, що збірній потрібні регулярні турніри, товариські матчі з якісними европейськими командами, це факт. Було б добре, щоб одна з найкращих команд Студліги була базовою для збірної, або хоча б, якби  існував кістяк гравців, який добре б орієнтувався на полі і розумів вимоги тренера. Команді дуже бракує спільних занять і тренувань. Добре, що Іван Іванович це розуміє. Тому сподіваюсь, спільними зусиллям зрушимо камінь з місця і візьмемо курс на розвиток та популяразицію студентського футболу в Україні та його гідне представлення на міжнародній арені.

Джерело інформації: http://vfas.org.ua/uk/news/5266/

 
14 вересня 2017

 226 переглядів