Руслан Мішаровський – тренер-рекордсмен з величезним досвідом

Сьогодні виповнюється 50 років тренеру футзальних команд НПУ ім. Михайла Драгоманова – Руслану Миколайовичу Мішаровському. Напередодні цієї дати прес-службі ФАСК вдалось поспілкуватися з ювіляром та записати перше інтерв’ю з найбільш титулованим тренером у студентському футзалі м. Києва.

Доброго дня. Розпочнемо з найбільш актуальної  теми: Як Ви особисто та команда ставиться до карантину? Як сприйняли новину про дострокове завершення сезону та чи було рішення підвести підсумки за результатами першого кола змагань оптимальним?

- Привіт. Звісно, ситуація, що склалася нас всіх дуже неприємно вразила, тому що цей сезон відрізнявся новим форматом проведення змагань. Замість розподілення команд на Першу та Вищу ліги, було дві групи, всі були в рівних умовах, що безумовно додавало інтриги. Було б дуже цікаво дограти до кінця цей турнір, але обставини склалися не найкращим чином. Можливо для когось з команд результати першого кола змагань не є показником, адже певні колективи розраховували зробити акцент на виступах у фінальній частині турніру, або вже на стикові поєдинки і там кожен міг виграти фактично у будь-якого з суперників. Але ми були готові продовжити свою безпрограшну серію і у фінальній частині чемпіонату. Стосовно перших місць, то ми дуже задоволені такими результатами і чоловічої, і жіночої команд. В цьому році у нас було все дуже збалансовано по складам обох колективів, особливо це стосується дівчат, адже основні 7 футзалісток грають в чемпіонаті України з футзалу серед жіночих команд, де вони також вибороли золоті нагороди. Стосовно хлопців,  то слід відзначити, що в цьому році було дуже важко зібрати оптимальний склад. Це було обумовлено тим, що чимало хлопців грають на найвищому рівні у професійних командах, через що не мали змоги брати участь у змаганнях ФАСК. Але й тими силами ми були готові до матчів плей-оф, готові до захисту титулу.

Тобто задачею було тільки чемпіонство ще з початку сезону, навіть попри певні кадрові труднощі?

- Звісно, ми завжди ставимо найвищі цілі та задачі ще на початку сезону та йдемо до них. Якщо б справа дійшла до чвертьфінальних, півфінальних поєдинків та безпосередньо фіналу, то вболівальники побачили на 90% оптимальний склад команд з НПУ ім. Драгоманова.

Скільки років Ви працюєте в НПУ ім. Драгоманова? Скільки з них очолюєте футзальні команди та які головні нагороди було здобуто за цей час?

- Влаштувався на роботу в НПУ я одразу після завершення навчання в Переслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті (філіал НПУ ім. Драгоманова) в 1992 році. Тобто 1 вересня буде вже 28 років моєї безперервної роботи в цьому закладі вищої освіти. Спочатку в нас була команда з великого футболу, яка брала участь у змаганнях столиці, ще до створення Футбольної асоціації студенів м. Києва. Звісно ми зірок з неба не хапали, але хлопці себе непогано зарекомендували. Згодом почали проводити змагання з футзалу на першість Києва. Спочатку було дуже важко вести боротьбу з такими колективами як НУХТ, де грало більшість провідних гравців футзального клубу «Локомотив», НУФВСУ мала дуже сильну команду, в якій було чимало представників команд вищої ліги України, а також дуже непоганий колектив був у Київського політехнічного університету. Тому там було важко боротися за призові місця, але з часом все змінилось.

З чого розпочались ці зміни?

- В 2010 році мені зателефонував Валерій Директоренко та запропонував поспілкуватися на предмет базування колективу «ЛТК-НПУ» на території нашого спортивного комплексу. Талановиті діти, які закінчують навчання в школі, мали змогу спробувати вступити в наш університет та грати в змаганнях Києва та України серед студентів, а інколи навіть отримати нагоду зіграти в Екстра-лізі. Вже у 2012 році до нас поступило близько 7 чудових виконавців, які згодом грали в ЧУ за «ЛТК-НПУ». Певно з цього і розпочалось наше сходження до вершин студентського футзалу. В цьому ж році ми вперше стали чемпіонами та володарями Кубку Києва з футзалу серед студентських команд. З тих пір ми близько 7 разів ставали чемпіонами Києва, але вам це краще відомо, та одного разу здобули бронзові нагороди чемпіонату України.

З цих чемпіонських сезонів, який був найважчим?

- Дуже важко назвати один найважчий, але я точно можу сказати, що завжди було дуже важко грати з нашим принциповим суперником – командою Національного університету харчових технологій. Як мінімум дві гри в рамках чемпіонату Києва та зустріч у кубковому матчі. Дуже запам’ятались фінальні матчі саме Кубку Києва де ми тричі зустрічались і тричі вигравали із рахунком 3:2, що давалось нам дуже непросто. Але такі перемоги надовго залишаються в пам’яті.

Чи впливають спортивні досягнення студентів НПУ ім. Драгоманова на вибір закладу вищої освіти для абітурієнта? Наскільки спортивна база важлива в даному випадку?

- Національний педагогічний університету імені Михайла Петровича Драгоманова - це в першу чергу ЗВО, який спеціалізується на підготовці висококваліфікованих педагогів для всіх етапів виховного процесу. В спортивному аспекті, безумовно, важко боротися за увагу абітурієнтів із таким грандом, як наприклад НУФВСУ, адже там готують безпосередньо професійних спортсменів. Тому запросити справжніх спортсменів у педагогічний університет трішки важко, але важливо розуміти, що ми маємо чудову матеріально-технічну базу для виховання як професійних педагогів, так і професійних спортсменів і це поєднання є дуже важливим і пріоритетним для багатьох роботодавців.

Окрім футзалу та футболу, які види спорту розвинуті в стінах спортивного комплексу НПУ?

- Ми маємо дуже сильну команду з баскетболу «Динамо-НПУ», які неодноразова ставали кращими в Україні серед студентів та беруть участь в міжнародних змаганнях. Також слід відзначити, що не так давно у нас були чудові жіноча та чоловіча команди з волейболу. Наразі у нас новий молодий тренер з волейболу, який є випускником нашого університету і вже його праця дає свої плоди. Це що стосується ігрових видів спорту. Також у нас дуже непогано розвинуті єдиноборства та плавання. Підготовка спортсменів із вищою педагогічною освітою можлива завдяки керівництву університету. Зокрема хочу подякувати керівництву НПУ ім. Драгоманова в особі ректора Віктора Петровича Андрущенко та його команди, чию заслугу в переможних результатах неможливо переоцінити. Дуже пощастило, що керівництво університету не байдуже до спортивного іміджу НПУ ім. Драгоманова, тому ми маємо чудову матеріально-технічну базу для досягнення цілей. Також дуже велику роль у створенні комфортних умов для спортсменів та викладачів відіграє декан факультету фізичного виховання та спорту Олексій Валерійович Тимошенко. Також одну з ключових ролей у наших перемогах відігравав студентський профком, який очолює Станіслав Григорович Цибін. Тобто можна сказати, що тут зібрана команда однодумців, що безумовно сприяє досягненню спортивних перемог.

Як змінилося ставлення до спорту в університеті за ті 28 років, що Ви тут працюєте?

- Кардинально в кращу сторону. На початку моєї роботи в НПУ ім. Драгоманова спорт не був важливою складовою успіху університету, але з приходом Віктора Петровича це змінилося. Ми почали вести профорієнтаційну роботу із випускниками загальноосвітніх шкіл, ДЮСШ і спортивних інтернатів та наголошувати на наявності бази та розвитку багатьох видів спорту. Постійно ведеться робота до залучення молоді для навчання на нашому факультеті, що вже вказує на величезні зміни в самому підході керівництва. В результаті цієї роботи ми підписуємо договори з ДЮСШ, наприклад зараз ми маємо певні домовленості з чемпіонами України з футзалу віком у 15 років, раніше ми підписали угоду з ДЮСШ-15, звідки прийшло чимало непоганих футболістів. Тобто робота в цьому напрямку тільки прогресує.

Маючи досвід спілкування з колегами з провідних європейських університетів, чи можете Ви виокремити головну відмінність між нашою системою освіти та їхньою?

- Я вважаю, що головною відмінністю є ставлення. Якщо брати конкретно спорт, то просто подивіться, як до свого здоров’я відносяться люди з інших країн. І мова йде не тільки про більш розвинуті країни світу. Дуже багато часу люди намагаються проводити на спортивних майданчиках, в залах, басейнах. І це починається ще з малечку і виробляється звичка на підсвідомому рівні. Стосовно наших реалій, то тут нам, як викладачам, доводиться спонукати молодь до заняттям спорту. Я був у багатьох країнах Європи – це і Польща, і Німеччина, і Португалія, і Угорщина і т.д., нам далеко до них не у матеріально-технічній базі, а у розумінні важливості спорту в нашому житті. Там ніхто студентів не змушує до занять спортом, натомість наша молодь не завжди розуміє що це чудова нагода зробити себе ще кращим. Тим паче, що це абсолютно безкоштовно і досить якісно, було б тільки бажання. Згодом деякі розуміють важливість фізичної культури вже у дорослому житті та шкодують, що втратили нагоду раніше.

Вас в дитинстві змушували займатись спортом? Розкажіть про свої вподобання.

- Звісно ні. Так вийшло, що все своє життя я тісно пов’язаний зі спортом. Ще у 7 років мене мама відвела на перегляд в команду «Динамо», але так вийшло, що я не потрапив у свою вікову групу. Але я не засмутився і на тому ж стадіоні мене віддали у секцію по дзюдо. В школі грав у футбол, баскетбол, а батько своїм прикладом привив любов ще й до волейболу. Потім була армія і там були певні проблеми саме зі спортом, адже на Далекому Сході було не до цього. Проте один із сержантів дуже любив грати у волейбол і він організовував змагання серед солдатів. На професійному рівні не пограв, але в університетські роки грав у футбол за команду Переяслав-Хмельницького педагогічного ЗВО. Загалом намагався брати участь у багатьох спортивних змаганнях, будучи студентом, від чого отримував шалене задоволення. Коли став викладачем, то грав за нашу студентську команду з баскетболу. Наразі у нас команда з викладачів з футзалу, ми тренуємось в спортивному комплексі. В НУФВСУ відбувався перший чемпіонат України з футзалу серед викладачів, де ми перемогли. Після цього у нас є чудова компанія, яка з 1999 року кожен тиждень, мінімум один раз, збираємось на тренування. Також беремо участь у змаганнях серед викладачів столиці та України.

Останнє запитання: назвіть кількох найбільш талановитих хлопців, або дівчат, з якими Вам вдалось попрацювати за роки викладання в НПУ ім. Драгоманова.

- Важко назвати кількох, адже по-справжньому талановитих було чимало. Стосовно великого футболу то це Андрій Грицай, з дівчат це Юлія Форсюк та Ганна Шульга, а серед хлопців-футзалістів Павло Концеба. Але це таке питання на яке важко відповісти однозначно. Тому що є як мінімум ще 10 талановитих дівчат та хлопців, які нічим не поступаються вищевказаним.

Ми сподіваємося, що в майбутньому їх буде ще більше на Вашому тренерському шляху. Ми дуже вдячні Вам за цю розмову!

Прес-служба ФАСК

 
27 червня 2020

 53 перегляда

 
 
123123