Ірина Дубицька: «Мої власні успіхи належать Україні»

Нещодавно жіноча Студентська збірна України з футзалу досягла величезного успіху на міжнародній арені. Команда Олега Шайтанова стала срібним призером на Чемпіонаті світу у Казахстані, а капітан української збірної Ірина Дубицька були визнана кращим гравцем турніру. Саме з Іриною прес-служба ВФАС підбила підсумки виступу нашої збірної на головному турнірі планети:

- Ірина, Студентська жіноча збірна України досягла неймовірного успіху на Чемпіонаті світу у Казахстані. Срібні нагороди на дебютному для «жовто-блакитних» турнірі – це дорогого коштує. Але цікаво було б дізнатися, на що наша збірна розраховувала до початку чемпіонату? Наскільки скромні, або навпаки – амбітні мрії, були у «жовто-блакитної» команди?

- Знаючи потенціал нашої збірної, ми однозначно мали боротися за нагороди. Що стосується мрій, то для багатьох дівчат сама участь у Чемпіонаті світу уже вважалася успіхом. Особисто я мріяла про це з 17 років. Водночас ми розуміли, що дебютуємо на такому турнірі і головна мета була виступити якомога краще. Тому я хочу привітати усю жіночу збірну України, її тренерський штаб та керівників футзалу України з цим успіхом. Я щаслива бути частиною команди.

- Чи сподобалась вам організація турніру та умови для команд? Чи відчувалася у місті Алмати атмосфера футзального свята, адже на багатьох матчах трибуни були майже порожні?

- Організація Чемпіонату світу на сто відсотків відповідала статусу змагань. На відкритті заходу нам здавалося, що ми є учасниками Олімпіади. Господарям вдалося зробити яскраве шоу. Умови були відмінними. Усі 25 команд розмістили в одному готелі. Ніяких проблем не було. Що стосується глядацької аудиторії… Більшість матчів проходила у робочій час. Напевно в цьому була головна причина.

- Збірна України двічі на турнірі грала з росіянками, тільки у групі «жовто-блакитні» перемогли суперника, а у фінальній зустрічі поступилися. Чи є відповідь на запитання: «чому так сталося»? Можливо не вистачило емоцій чи сил на останню гру чемпіонату?

- Я би не порівнювала ці матчі, адже однаковим в них була лише назва суперника. Фінал – є фінал. Це величезна відповідальність, насамперед. У фіналі результат, у прямому сенсі, тиснув на нас, адже ми хотіли довести, що перемога над росіянками у групі була невипадковою. Це була принципова гра. Ми мали довести свою перевагу. Але сталося як сталося… Можливо й дійсно не вистачило емоцій та сил, адже зіграти 6 матчів за 7 днів – дуже важко для будь-якої команди. Та попри поразку вважаю, що наша збірна гідна була не тільки срібла, але й перемоги на Чемпіонаті світу.

- Чи можеш, як капітан команди, зробити короткий аналіз виступу збірної? За рахунок чого вдалося досягти успіху? Які якості були притаманні українській команді?

- Вочевидь, що в збірній підібрався гарний колектив, у чому заслуга, насамперед, тренерського штабу. Кожний гравець доповнював один одного, ми були одним цілим. Цей фактор дозволив нам ставити високі завдання та досягати успіху від матчу до матчу.

- Ірина, що особисто для тебе значать срібна командна медаль та нагорода кращого гравця чемпіонату? Можливо Ірина Дубицька уже присвятила комусь ці успіхи?

- Насамперед я рада, що обидві збірні України, як чоловіча, так і жіноча, привезли додому медалі. Особливо горда за жіночу команду, яка вперше брала участь у Чемпіонаті світу. Для мене Україна – це, насамперед, я сама. Тому мої власні успіхи належать Україні. А присвятити їх я також хочу своїм рідним та близьким, які серцем та душею вболівали за мене. 
Але цього успіху не було, якби не тренери, з якими я працювала та вчилася грати у футзал. Я щиро вдячна Владимиру Колоку, Аліні Горобець, Тарасу Шпичці та Олегу Шайтанову за шанс і віру в мене, як гравця. Дякую усім!
Прес-служба ФАСК за матеріалами ВФАС

 
4 вересня 2018

 351 перегляд

 
 
123123