Анастасія Кліпаченко: "Казали, футбол – не жіночий вид спорту, я нічого не досягну"

Найпопулярніші види спорту у всьому світі – футбол, бадмінтон, баскетбол та теніс. Часто їх трактують як “нежіночі”. Громадська організація United by Sport продовжує популяризувати розвиток жіночого спорту в Україні та розвіювати стереотипи, які досі існують у суспільстві на цю тему. 

United by Sport поспілкувався з Анастасією Кліпаченко – майстринею спорту міжнародного класу, чемпіонкою світу та віцечемпіонкою Європи з пляжного футболу, гравчинею жіночої збірної України з пляжного футболу. Ми поговорили з Анастасією про її шлях у спорті та подолання стереотипів про "нежіночий" футбол, особливості та виклики пляжного футболу та іще багато цікавого. 

Дивіться відео на YouTube з Анастасією Кліпаченко:

Як почався шлях Анастасії у футболі

Тому інтерв'ю буде цікавим:

1. шанувальникам футболу, як пляжного, так і традиційного;
2. дівчатам та жінкам, які прагнуть до розвитку у спорті;
3. всім, хто цікавиться подоланням гендерних стереотипів.

Запрошуємо до прочитання та поширення!

Чому саме футзал та футбол? Як ви цього прийшли й вибирали такий шлях? 

Я з маленького міста, де не було багато видів спорту, з яких обирати та куди піти. Насправді я хотіла займатися танцями, але не було бальних у моєму місті. Однак був футбол, легка атлетика, гандбол. Я перепробувала усі види спорту. І залишилась на футболі, тому що це якось вирізняло тебе як дівчину. 

Вас мотивували займатись далі ваші успіхи, приклади відомих футзалісток чи футболісток, за якими ви слідкували?

Тут якось було паралельно. Я бачила старших дівчат, які грали вже у збірній, вже були легендами. 

Звичайно, що мене були кумири, я була маленька, з амбіціями, мріями. На той час одна Аліна Горобець стала найкращою футзалісткою світу у 2010 році. І хотілось також цього досягти, грати в збірній, їздити по світу. Постійно багато було запрошень на міжнародні турніри. Це мене мотивувало рости, залишатись у цьому, рухатись далі. 

Чи були у вас труднощі на вашому шляху? 

Були труднощі. Звичайно, що говорили “боже, навіщо ти займаєшся футзалом, це нежіночий спорт”. Моє оточення розділилися на тих людей, які говорили, що це не жіночий вид спорту, ти нічого не досягнеш. Але були й люди, які підтримували, які рухалися зі мною у цьому. 

Але були й часи, десь на третьому курсі, коли ми з командою університету постійно програвали, я не бачила результату, не отримувала задоволення та не бачила росту. Вирішила, що закінчу з футболом і почну працювати в офісі. Я таки пішла в класну юридичну фірму секретарем. Пробула там три місяці й зрозуміла, що сидячий ритм життя не моє. Я маю повернутися до футзалу. Це те, що я люблю. На той час мені запропонували контракт у професійну команду. Тоді стався апгрейд в моїй кар'єрі.

Я зрозуміла, що треба рухатися і робити те, що ти є дійсно любиш, незалежно від статусу. Я не думала про майбутню кар'єру, я пішла за покликом серця. Ніколи не треба ставити фінанси на перше місце, бо тоді ніколи не будеш отримувати справжнє задоволення від того, що робиш. Життя у нас одне, потрібно насолоджуватися зараз. 

Про “Шлях Чемпіонки”

Поговоримо про проєкт "Шлях Чемпіонки". Він підтримує дівчат та жінок на шляху до розвитку, який дає спорт: як фізичному, так і психологічному. Загалом проєкт зараз об’єднує понад 900 представниць з 12 видів спорту. Як він утворився, що зараз відбувається у межах проєкту?

"Шлях Чемпіонки" прийшов в моє життя у дуже тяжкий для мене період. Це була пандемія, було важко, бо увесь спорт був "на стопі". Тож ми з однодумцями почали прийшли до того, що хочемо на власному прикладі привернути більше уваги до жіночого спорту. Ми вже багато років у спорті й вирішили, що хочемо щось змінювати. Не лише бути учасниками жіночого спорту, але й оцінити цю сферу зі сторони. Допомогти кожній спортсменці бути цілісною особистістю. 

Ми почали влаштовувати онлайн-тренінги про спорт, бо бачили багато запитів від дівчат. Це було така мотивація, підбадьорення. 

Зараз у нас багато планів, хочеться достукатись до якомога більшої кількості людей.  Хочемо разом у співпраці з федераціями доджболу, фролболу, регбі співпрацювати з дівчатами та створити команду, яка буде представляти Україну на першому чемпіонаті світу з доджболу в Австрії. 

Що ви можете порадити дівчатам, які розпочинають свій шлях у спорті. 

Це буде банально, але ніколи не опускати руки й бачити завжди ціль, відчувати мотивацію і розуміти, які люди тебе оточують. Розуміти, що ти можеш дати людям і що люди можуть дати тобі. Завжди мати мрію, яка може стати ціллю. І у вас все обовʼязково вийде!

За матеріалами United by Sport