Легенди футболу

Легенди футболу: Михайло Фоменко

Новини / Легенди футболу

19 вересня свій день народження святкує головний тренер національної збірної України — Михайло Фоменко. Українському вболівальнику він відомий не лише тренерською роботою, але й успішною кар’єрою футболіста. На його рахунку три чемпіонства СРСР (1974, 1975, 1977), два Кубки СРСР (1974, 1978), Кубок володарів Кубків УЄФА (1975), Суперкубок УЄФА (1975), бронза на Олімпійських іграх (1976). А серед тренерських здобутків Михайло Івановича є чемпіонство України (1993) та Кубок України (1993).

Михайло Фоменко народився 19 вересня 1948 року в селі Мала Рибиця Сумської області. У 16 років пішов працювати на завод. На той час хлопець навіть не замислювався про футбольну кар'єру — він добре заробляв (200 рублів на місяць) і відчував себе цілком незалежним та забезпеченим. Михайло грав заради задоволення за юнацьку заводську футбольну команду. Тренери пропонували йому зайнятись футболом більш серйозно, але він не звертав на пропозиції уваги. Думки про професійний спорт вперше з'явились, коли Фоменко отримав запрошення у команду майстрів — сумський “Спартак”.

Футбольне життя Михайла Фоменко розпочалося у 1962 році — він став вихованцем сумської футбольної школи “Спартак”, після якої відіграв два роки за однойменний клуб. Там перспективного юнака помітив Герман Зонін й забрав до себе у “Зорю”.

За ворошиловградський клуб Фоменко виступає з 1970 по 1971 рік. Йому тоді було лише 22 роки, але місце у стартовому складі юнак завоював одразу.

Через рік до футболіста почали придивлятися з Києва. Вербувальники зацікавили його дружину трикімнатною квартирою, і Михайлу нічого не залишалося, як одразу ж погодитися перейти до біло-синіх. Це сталося у 1972 році. Фоменко зайняв місце центрального захисника. У “Динамо” він був важливою складовою захисту та й усієї команди загалом. Футболіст вмів відмінно читати гру, діяв холоднокровно та надійно, строго дотримувався ігрової дисципліни. Згодом ці якості проявилися й у його тренерській діяльності.

У 1974 році з київським “Динамо” Михайло Фоменко здобув перше місце у чемпіонаті країни та Кубок СРСР, у 1975 — чергове чемпіонство країни, Кубок володарів Кубків, Суперкубок УЄФА. Загалом Фоменко провів 175 матчів за біло-синіх, в деяких з них він виходив з капітанською пов'язкою.

За збірну почав грати з 1972 року. Брав участь у відбіркових матчах чемпіонатів світу та Європи, Олімпійських іграх 1976 року. В загальній кількості провів 24 матчі, в тому числі п'ять за олімпійську збірну СРСР.

У 30 років Михайло Іванович завершив ігрову кар'єру. Причиною стала травма спини, яку він отримав ще у 18 років. Майже весь час Фоменко був змушений грати на уколах через сильний біль. “Мені вже здоров'я не дозволяло триматися високого рівня. - згадує Михайло Іванович. - А інакше грати нецікаво. Який сенс?”.

Після завершення ігрової кар'єри, закінчив Вищу школу тренерів та пройшов вишкіл у Валерія Лобановського. Працював у багатьох українських та закордонних клубах. Був головним наставником збірних Іраку та Гвінеї.

У 1992-1993 роках працював у київському “Динамо”. Прихід Фоменко збігся з відпливом висококваліфікованих гравців на Захід. Клуб покинули Анатолій Дем'яненко, Павло Яковенко, Ахрік Цвейба. Михайло Іванович зміг за короткий час побудувати надійну та сильну команду та виграти Кубок країни. На тлі попереднього тренера «Динамо» (Київ) поступливого Анатолія Пузача Михайло Фоменко виглядав владним та вимогливим.

26 грудня 2012 року Фомеко очолив збірну України, головним наставником якої він і залишається до цього часу. “Рівень футболу визначається рівнем розвитку суспільства. - говорить Михайло Іванович. - Не думаю, що при всіх наших сьогоднішніх бідах футбол міг перебувати в якомусь іншому статусі. Але зробити його краще ми зобов'язані”. Отже, будемо сподіватись, що Михайлу Івановичу вдасться зберегти й покращити український футбол у цей нелегкий період.