Легенди футболу: Вадим Соснихін

   Цього дня радянському футболісту Вадиму Соснихіну виповнилося би 72 роки, але вже 11 років ми можемо лише згадувати його досягнення та життєвий шлях у складі київського “Динамо”. Саме у цьому клубі Вадим Соснихін провів всю свою футбольну кар'єру. 

   Народився Вадим Олександрович 10 серпня 1942 року у місті Києві. У 1957 році  навчався у київській футбольній школі  № 1. Молодому спортсменові пощастило здобувати перші футбольні навички під пильним наглядом таких тренерів як Михайло Корсунський та Володимир Качалін.

  З 1959 тренувався у  школі “Динамо”. Там Вадим Соснихін грав на позиції центрального нападника. Він був немаленьким футболістом, при зрості 182 см важив 81 кг, через що й виступав як таранний форвард. У школі “Динамо” футболіст проявляв себе досить добре, багато забивав. I, як наслідок, Соснихіна викликали до складу юнацької збірної СРСР.

  У 18 років Вадим Олександрович переходить до першої команди “Динамо”, де його вже перекваліфіковують на позицію захисника. Проте попередній досвід нападника змушував Соснихіна нерідко організовувати небезпечні атаки і виконувати рейди до штрафної суперника.  У другій половині 60-х рр. - на початку 70-х рр. Вадим Соснихін стає ключовим гравцем оборони біло-блакитних.  Він міг добре обрати позицію, чітко виконувати перехоплення, підстраховувати партнерів.  Вадим Олександрович грав творчо, міг опинитись у будь-якій частині поля, чим нерідко змушував своїх наставників нервувати. Футболіст згадував: ”Повинен сказати, що я тренувався відсотків на 60, на футбольному полі любив грати, а не працювати”.

  За іронією долі розквіт футбольної кар'єри Соснихіна збігся з розквітом “Динамо”. Тричі поспіль  футбольний клуб вигравав чемпіонат СРСР (1966, 1967, 1968). На цей же період припадає перший матч біло-блакитних на міжнародній арені. 2 вересня 1965 року динамівці у матчі розіграшу Кубку володарів Кубків розгромили “Корлейн” з рахунком 6:1.

  Саме тоді Вадиму Олександровичу дали прізвисько “директор” (“директор штрафної”). Ось що сам футболіст говорив з цього приводу: “Нічого не вдієш — я ніколи сором'язливістю не відрізнявся... Не буду приховувати, мій особливий статус “директора штрафної” перейшов і в позафутбольне життя”.  

   Попри свої надзвичайні успіхи у складі “Динамо”, де Соснихін навіть був капітаном протягом 1970 — 1972 рр., за збірну СРСР він виступав  не часто.

   Після завершення кар'єри працював у ДЮСШ київського “Динамо” (з 1974 по 1991 рр.), а з 1992 року — начальником команди ветеранів “Динамо”.

   Коли в одному з останніх інтерв'ю журналіст запитав Соснихіна, що він змінив би у своєму житті, той відповів: “Знову став би футболістом. Але, правда, вже не тим Соснихіним, який палив і відлинював від тренувань!”

   Життя Вадима Олеговича обірвалось 28 вересня 2003 року. Футбольний світ запам'ятав його як гравця, відданого одній команді, який не боявся ризикувати та грати в своє задоволення, відкриту та відверту людину,  і, звичайно, як   “директора штрафної”.

Автор матеріалу:
Яна Смелик