Легенди футболу: Лужний Олег Романович

   Сьогодні виповнюється 46 років надзвичайно талановитому футболісту та тренеру. Коли згадують Олега Лужного, то перше, що спадає на думку справжнім вболівальникам - це виступи футболіста за лондонський “Арсенал”.  У свої 46 років Олег Романович може пишатись перемогою у чемпіонаті Англії, Кубку Англії, виступами у складі української збірної, успішною роботою на посаді головного тренера.

   Олег Лужний народився 5 серпня 1968 року у Львові. Його батькам (а особливо матері) подобався футбол. Саме це і поклало початок майбутнім спортивним досягненням футболіста. Маленького хлопчика, мати відвела його у ДЮСШ “Карпати”. Юрій Дячук-Ставицький, тодішній футбольний тренер, згадує: “Спочатку Олег нічим не виділявся на тлі своїх однолітків, але старанна робота над собою не могла не дати про себе знати, і Лужний почав прогресувати”. 

  Після ДЮСШ Олег навчався у Львівському училищі фізичної культури. З 1995 року починає виступати за луцький футбольний клуб “Торпедо”. На той час посаду головного тренера клубу займав Мирон Маркевич. Він відзначав наполегливість та працьовитість Олега. “На базі “Торпедо” я прокидався о сьомій ранку від стукоту м'яча. Визираю у вікно — а на полі Юрчишин, який вже завершував кар'єру, і Лужний. З сьомої ранку до дев'ятої вони відпрацьовували удари. О дванадцятій, якщо не було ранкового заняття, ця парочка знову виходила на поле. О п'ятій — звичайне тренування, після якого Юрчишин з Лужним переміщувались на сусідній майданчик, де продовжували возитись з м'ячем. І так — чотири роки! В команді були хлопці талановитіші за Олега, але, коли я бачив, як багато зусиль він докладає, я не міг не включити його до складу”.  У 1988 році  Лужний вже грав за СКА “Карпати”.

   Якщо згадувати участь Лужного у національній збірній (тоді ще збірна СРСР), то дебютував він у 20 років, зігравши 8 разів з 1989 по 1990 роки. Потім була збірна України (52 матчі). Роман Олегович навіть встановив рекорд — 39 разів він виходив з капітанською пов'язкою на матчі збірної.

  Починаючи з 1989 року, Олег Романович захищає біло-блакитні кольори київського “Динамо” на позиції правого захисника. В 1990-му році у складі “Динамо” виграє чемпіонат і кубок СРСР, а потім ще 7 разів стає чемпіоном України (1993-1999). Саме за капітанства Лужного команда здобула важливі перемоги: у Лізі Чемпіонів над “Барселоною” з сумарним рахунком 7:0 та над “Реалом” (Мадрид) 3:0.

  Після успішних виступів у матчах за європейську першість, футболістом починають цікавитись команди туманного Альбіону, зокрема “Ліверпуль”, “Ньюкасл”, “Арсенал”.  Влітку 1999 року останньому вдалося підписати контракт з Романом Лужним на 3 роки за 2.9 млн. доларів. Арсен Венгер планував використовувати його як заміну Лі Діксону. Лужний не завжди виходив у стартовому складі на поле, але це не завадило йому відіграти 110 матчів у формі Канонірів, а в останньому навіть здобути звання кращого гравця матчу (переможний фінал Кубка Англії проти “Саутгемптона”). Загалом за 4 роки (1999-2003), які Лужний провів у складі лондонського клубу, "Арсенал" став чемпіоном Англії (2002), віце-чемпіоном Англії (2000, 2001, 2003), володарем Кубку Англії (2002, 2003), фіналістом Кубку Англії (2001), фіналістом Кубку УЄФА (2000). Олег Лужний вважається єдиним українським футболістом, який мав такий величезний успіх в англійській Прем'єр-лізі.

   На той час Роману виповнилось 35 років, і перспектива продовження кар'єри здавалася все більш малоймовірною. В 2003 році він проводить ще один сезон у складі “Вулвергемптона”, а в 2005 недовго грав за  латвійський “Венту”.

  Після “Венту” Лужний розпочинає тренерський етап своєї кар'єри.  З 2006 року він стає помічником тренера київського “Динамо”. А з листопада по грудень 2007 тимчасово виконує обов'язки головного тренера. За цей час біло-блакитні здобувають важливу перемогу над донецьким “Шахтарем” у Чемпіонаті України. Ще одна можливість очолити “Динамо” випала Олегу Романовичу у жовтні 2010 року. Цей період також відзначився покращенням гри київської команди. З останнього місця у групі “Динамо” вдалось пробитись до весняної частини Ліги Європи, вигравши 3 матчі з 4 та не програвши жодного разу.  Невдовзі Лужний вперше стає повноправним головним тренером — у 2012 році він очолює сімферопольську “Таврію”.

  Успішна футбольна кар'єра Олега Лужного надихає багатьох футболістів-початківців, а його працьовитість та наполегливість стали взірцями для кожного спортсмена. Сподіваємось, що через деякий час можна буде говорити про Олега Романовича не лише як про талановитого футболіста, але і як про великого тренера.

Матеріал підготувала
Яна Смелик