Легенди футболу: В'ячеслав Соловйов

В'ячеслав Дмитрович Соловйов  — радянський футболіст і тренер. Під його керівництвом київське «Динамо» здобуло перший чемпіонський титул (1961). Заслужений тренер УРСР.
 
Вихованець московських клубів «Локомотив» і СКІФ. З 1944 року в основному складі «залізничників». 1946 року перейшов до складу ЦБЧА. У «команді лейтенантів», за необхідністю, виступав у середині поля або на вістрі атаки. 1948 року ввійшов до списку 33 кращих гравців сезону під першим номером серед лівих хавбеків. Після переходу Всеволода Боброва до ВПС посів чільне місце у п'ятірці основних форвардів клубу (окрім Соловйова до неї входили Олексій Гринін, Валентин Ніколаєв, Борис Коверзнєв і Володимир Дьомін). У 1950 і 1951 роках був одним з найвлічніших гравців національної ліги. П'ятиразовий чемпіон СРСР і дворазовий володар національного кубка.
 
 
На Олімпійських іграх 1952 року радянська команда поступилася збірній Югославії. Головними винуватцями поразки визнали гравців ЦБРА — базового клубу. Команду розформували. В'ячеслав Соловйов був переведений до клубу МВО, де виступав до травня наступного року. Ще півтора сезона захищав кольори столичного «Торпедо» М. В 29 років вирішив завершити кар'єру професіонального футболіста. Всього у класі «А» провів 146 матчів, 39 голів.
 
1954 року закінчив школу тренерів при Державному інституті фізичної культури. У вересні був призначений старшим тренером команди «Крила Рад». Під його керівництвом куйбишевська команда у 1957 році здобула путівку до еліти радянського футболу. Того року був нагороджений орденом «Знак Пошани».
 
У липні 1959 року був призначений старшим тренером київського «Динамо». Наступного сезону українська команда здобула срібні нагороди першості СРСР. 
 
 
Вершиною тренерської діяльності В'ячеслава Соловйова став 1961 рік — «Динамо», вперше в своїй історії, виграло чемпіонат Радянського Союзу.
 
 
В подальшому очолював олімпійську збірну СРСР, московський ЦСКА, «динамівські» колективи Москви, Тбілісі і Ленінграду, а також ташкентський «Пахтакор», «Нефтчі» з Баку, «Таврію» (Сімферополь), клуб «Алга» з столиці Киргизії і ташкентський ЦСКА.
 
 
Під його керівництвом «динамівці» Тбілісі здобули «бронзу» чемпіонату СРСР 1967 року, «Пахтакор» переміг у першій лізі 1972 року, а «Таврія» — у чемпіонаті УРСР 1987.
 
Досягнення:
 
Гравець
Чемпіон СРСР (5): 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
Володар кубка (2): 1948, 1951
 
Тренер
Чемпіон СРСР (1): 1961
Другий призер (1): 1960
Третій призер (1): 1967
Переможець першої ліги (1): 1972
Чемпіон УРСР (1): 1987
 
Денис Бобр
 
18 січня 2015

 1209 переглядів