Легенди футболу: Петро Тищенко

10 січня 1925 року у Запоріжжі народився Петро Тищенко — майстер спорту, Заслужений тренер України.

Петро Григорович Тищенко  - учасник Другої світової війни, має 15 бойових винагород. Вступивши рядовим в Червону Армію, Петро Тищенко звільняв рідне місто, воював, був поранений.  Грав за збірну свого 4-го механізованого армійського корпусу 13 бригад, розташованого в Болгарії, звідки і демобілізувався в 1946 році через поранення.

Почав грати в кінці 30-х в юнацькій команді «Сталі» заводу «Запоріжсталь».

Віце-чемпіон СРСР 1952. Кандидат до складу збірної СРСР (1952–1953). У вищій лізі має 32 гри за «Динамо». Три роки після демобілізації грав за «Локомотив». Згодом команда була перейменована на «Більшовик». У 1949 команду передали заводу «Запоріжсталь» і гравці стали «металургами».

Якийсь час грав у футбольній команді «Торпедо» міста Горького, куди перейшов навесні 1951. Тищенко навчався  в Київському інституті фізкультури. Не досягнувши в Горькому помітних успіхів, взимку 1952 Петро Тищенко повернувся до Києва. У той час відбувалась підготовка збірної до Олімпійських ігор в Гельсінкі. Змагання відбувались в Москві, в одне коло.  Динамівці посіли друге місце.

— Разом з групою київських динамівців я потрапив  у кандидати в збірну СРСР і став отримувати стипендію в 300 рублів від Спорткомітету СРСР. Це були на ті часи пристойні гроші. Крім того, була зарплата в «Динамо», з доплатами. Офіційно я числився то старшиною залізничної міліції, то інструктором КДБ, то інструктором в Київській міськраді «Динамо». Фактично зарплату ми отримували за гру у футбол, тобто ми були футболістами, а що нам записували в трудову книжку, ми інколи навіть і не знали – згадував Петро Тищенко.

У сезоні 1953 року Тищенко провів в основному складі лише сім ігор, граючи більше у складі «дубля». Зате наступний сезон почався та проходив і для команди, і гравця вдало. Тищенко постійно грав в складі, «Динамо» вперше за багато років вийшло в лідери чемпіонату. Проте після поразки «Динамо» на своєму полі горьківському «Торпедо» з рахунком 1:3, Тищенко перестав потрапляти в основний склад. Кубок СРСР в жовтні команда завойовувала вже без нього.

Невдовзі Тищенко здав свою київську квартиру в Києві і виїхав до Запоріжжя… Погравши половину сезону 1955 року за «Металург», Петро Григорович перейшов на тренерську роботу.

Закінчивши Київський інститут фізкультури і, отримавши диплом, більше тридцяти років Петро Тищенко очолював команди майстрів і виховував молодь у футбольній школі запорізького «Металурга».

Тренерські успіхи Петра Тищенко були гідно оцінені — він став заслуженим тренером України.

Тренував команди «Металург» (Запоріжжя), «Буревісник» (Мелітополь), збірну СРСР (студентську).

Тренерські досягнення: «Металург» (Запоріжжя) (хлопці) — чемпіони СРСР (1957), збірна Запорізької області (студентська) — чемпіон СРСР (1960), збірна СРСР (студентська) — бронзова призерка чемпіонату Європи (1962), «Буревісник» (Мелітополь) — фіналіст першості СРСР серед команд-колективів фізкультури (1962), «Металург» (Запоріжжя) — чемпіон України (1970).

Прес-служба ФАСК