Ірина Тихонькова: унікальна історія з "чоловічим" характером

Напередодні свята 8 березня наш кореспондент звернувся до тренера-жінки Ірини Сергіївни Тихонькової  і поцікавився її  футбольним  життєвим  вибором.

- Шановна Ірино Сергіївно! Ви одна з небагатьох жінок-тренерів, котра на рівні із чоловіками готуєте професійно підготовлену  футбольну зміну. Цікаво дізнатися: що спричинило  Ваш саме    такий  життєвий вибір?

- Вочевидь, це любов до спорту,  сама я у минулому спортсменка , та й  вже досить давно працюю зі студентською молоддю у Європейському університеті. Минулого року мені запропонували опікуватися однією футбольною командою, тренувати її, супроводжувати у поїздках на   змагання. Сказати відверто: вагалася , адже була перерва у тренерській роботі та змагальній діяльності. Та, як кажуть, у страху очі великі. На практиці усе вийшло добре. Головне, що я відчула професійний смак, тому  й опинилася на вістрі  футбольного життя студентської молоді міста. Також дякую ректору Європейського університету Івану Івановичу Тимошенко, який усіляко підтримує всі наші починання. Це стимулює працювати над собою кожного дня. 

- Це зрозуміло, любов до юнацтва, спорту, але попри це, чому все-таки  Ви обрали футбол?

- Відповідь, як на мене, лежить на поверхні: футбол – одна із найбільш популярних колективних ігор. Саме  її колективний характер спричиняє вияв гравцями їхніх  кращих морально-вольових  якостей: відповідальності  й дисциплінованості; поваги до партнерів та суперників; взаємовиручки, сміливості та рішучості; наполегливості й ініціативи. До того ж, як відомо, сучасний футбол  є яскравим видовищем, у якому органічно поєднуються  висока виконавча майстерність футболістів та безкомпромісний «чоловічий»  двобій на кожній ділянці футбольного поля, фізична досконалість гравців та емоційні спалахи (не має значення, чи то радості за перемогу, чи розчарування при поразці) тисяч вболівальників.

    

-  Що Вам підказує Ваш досвід,- робота жінки із чоловічим колективом специфічна, чи існують якісь її особливості?

- Я б не сказала, що вони є. Багато чого залежить від характеру та стилю поведінки. А я, як мені видається, жіночка із чоловічим характером.

       

- Як відомо, психологічний настрій, моральна атмосфера у команді – чи  не найголовніший чинник  результативності  майбутньої гри. Як Ви  розв’язуєте цю проблему? Чи існує  якась  суто Ваша усталена методика психологічного впливу на гравців?

- Безумовно, підбадьорюю команду, стимулюю оптимістичний настрій з тим, щоб , виходячи на поле, гравці почували себе упевнено і були налаштовані на боротьбу. Кажу їм, щоб грали для себе і  в  своє задоволення. Це дуже важливо. При цьому, щоб  пам’ятали  про відповідальність, проявляли рішучість, були цілеспрямованими та самостійними.    

- Жодна із команд не працює у режимі «ад хок» ( на цю хвилину), завжди виробляється план її підготовки, визначаються мета і цілі. Які завдання Ви поставили перед командою на цей сезон?

- Оскільки свою команду ми зібрали у цьому році, вважаю, що  вона насамперед покликана досягнути однієї мети : навчитися дружити  і стати  одним зіграним колективом, а вже потім вести мову і про рахунки в іграх.

 

- Оскільки ми розмовляємо   напередодні свята жінок 8 березня, багатьом  із них буде цікаво дізнатися , яким чином Вам вдається успішно поєднувати тренерс ьку роботу із сімейними справами , відпочинком. До речі, чи залишається для нього час?

-  Я дуже активна і цілеспрямована у своїй роботі і житті, намагаюся щоб всі сили не йшли тільки на роботу. Як і всі порядні жінки я не видаю секрету, як я поєдную сім'ю, роботу, відпочинок і команду. Це моя маленька жіноча таємниця ...

- Дякую за розмову. Вітаю Вас зі святом! Нехай Вам, такій  по-чоловічому діловій, і водночас –жіночній і приємній ,-  щастить у всьому!

Денис Бобр

 

 

 
8 березня 2015

 1574 перегляда