Сергій Швець: "Тренер - Чемпіон!"

  Кореспондент Футбольної асоціації студентів міста Києва взяв інтерв'ю у головного тренера збірної з футболу Національного університету державної податкової служби України Сергія Швеця.

   Кор: Сергію Володимировичу, команда НУДПСУ в минулому році вперше взяла участь у змаганнях Футбольної асоціації студентів міста Києва. Дебют виявився вдалим, збірна стала чемпіоном. А от де грала команда до чемпіонату м. Києва серед студентських команд?

  Раніше ми не були задіяні у змаганнях Футбольної асоціації студентів міста Києва через те, що ми не є київською командою. Але не зважаючи на це, все ж вирішили включитися у студентський чемпіонат столиці. До цього ми ставали двократними чемпіонами київської області. Це було досить давно - у 1994 та 1995 роках. Команда лише два роки не грає у чемпіонаті області. Серед досягнень збірної є два «срібла» у чемпіонаті  України з футболу серед студентських команд. Також ми брали участь у змаганнях Києво-Святошинського району. Ми не забуваємо й про міжнародні турніри, наприклад, двічі ставали чемпіонами турніру "Євростуд".

   Кор: А чим відрізняється чемпіонат Київської області від змагань Футбольної асоціації студентів м. Києва?

  Рівень області вище за студентські змагання. Там грають футболісти, які завершують професійну кар'єру і мають значно вищий рівень гри, аніж студенти. Там цікавіше грати. Ми ж були у Вищій лізі Київської області. В цьому році там змагаються 16 команд.

  Кор: Які тренерські обов'язки у тренера Національного університету державної податкової служби України? Можете розповісти, як саме проходять тренування команди?

  Здебільшого, коли ми ще грали на області та Києво-Святошинському районі, тренування проходило в суботу чи неділю в день гри. Якщо у нас не було матчу у рамках чемпіонату України серед студентських команд, ми у понеділок відпочивали. Намагаємося  тренуватися в залежності від того, як хлопці навчаються. Якщо навчання проходить у першу зміну, то тренуємося ввечері, якщо навпаки, то вранці. Виходить, що у нас проходять два тренування на день. Також підлаштовуємося під наявний розклад матчів. Безперечно, що проводимо передматчеве тренування з тою двадцяткою футболістів, які в бойовій обоймі готуються до матчу. З 18 серпня у нас проходили збори. Ми всі разом селилися в гуртожиток й два тижні займалися двічі на день. Таке подвійне навантаження йде і на групові тренування взимку перед відновленням чемпіонату.

   Кор: А крім фізичного навантаження, як проходить тактичне та стратегічне навчання футболістів?

  Ми кожну гру знімаємо на відео - це розповсюджена практика. За допомогою запису футболісти можуть побачити, як вони відіграли зустріч. Хто стоїть на полі, хто втрачає м'яч, а хто навпаки проявляє кращі ігрові якості на футбольному полі - це все можна детально прослідити.

 Зазвичай, ми після матчу проводимо відновлюючі тренування: пробіжки, квадрати, вправи - 40-45 хвилин проходить легке навантаження, після якого ми йдемо до тренерської, де дивимося гру й розбираємо ті моменти, які у мене особисто викликають питання. Я не тільки вживу дивлюся матч, але вже після гри приходжу додому й передивляюся його ввечері. Якщо хочеш досягти результату, доводиться приділяти цьому набагато більше уваги.

  Кор: Я ще не чув, про те, що тренер в студентській команді проводив перегляд й розбір гри власних підопічних, можете розповісти саме про цей процес детальніше? Яка атмосфера у тренерській під час такого перегляду?

  Студенти - це непрофесійні футболісти. Вони більше думають про відсторонені від футболу речі: дівчат, дискотеки й навчання. Принцип батога та пряника з ними не актуальний, тут вже діє тільки принцип батога. Їх потрібно постійно тримати на короткому повідку, аби чогось досягти. Авжеж, коли ми продивляємося гру, і є хороші моменти, на них також акцентується увага команди, і відзначається командна гра. Але частіше за все це особистісний аналіз, який переходить на індивідуальності у кожному епізоді.  Хто, як і якою ногою мав віддати пас, хто що побачив, куди мав віддати передачу, в яку вільну зону мав зміститися. Потім відновлюємо ситуацію на макеті, і я показую як все мало б бути в той чи іншій ситуації. І, якщо футболіст має футбольний інтелект, то він сприймає інформацію і більше не допускає таких помилок. Але це студенти, які мають ще свої клопоти крім футболу, і мені доводиться довго розказувати й пояснювати, хоча хлопці стараються.

  Потрібно багато сил докладати, залишатися сам на сам. Буває й таке, що переглядає гру вся команда, а після ще залишаєшся з кимось й окремо показуєш людині її помилки або те, що вона правильно робить на футбольному полі. Обов'язково потрібна бути й індивідуальна робота. Того вимагає психологія студента. З ними потрібно займатися. Крім футболу у них багато навантажень й інших речей в голові.

  Кор: А як хлопці справляються з таким графіком тренувань?

  Чесно, вони не встигають у навчанні. Якщо вони бажають чогось досягти у футболі, то потрібно чимось жертвувати, тому що за двома зайцями не вженешся. Ми намагаємося допомагати їм у навчанні, щоб це не відображалося на їх успішності, тим більше, що більшість часу вони віддають саме футбольному полю. Університет позитивно ставиться до спортивного дозвілля цих хлопців, і ми знаходимо компроміс, щоб вони встигали на двох фронтах.

  Кор: Розкажіть, будь ласка, про особливість команди. В чому "родзинка" футбольної збірної НУДПСУ?

 Я намагаюся йти в ногу з часом. Стараюся перебудовувати команду під сучасні футбольні вимоги. Навіть, якщо взяти цьогорічний чемпіонат світу, то помітно, що команди стали грати зовсім іншими тактичними схемами. Раніше популярною була 4-3-2-1 з одним нападником, де тільки крайні півзахисники підключалися до атаки, й був один відтягнутий півзахисник, який виконував роль диспетчера гри. Зараз використовують й 5-3-2, де з п'яти захисників вже під час гри перебудовуються на 3-4-3.

  Не потрібно боятися експериментувати, підлаштовуватися під гру й докорінно її змінювати. Це потрібно робити! Якщо ми будемо грати в один й той самий футбол, команди просто будуть знати, як під лаштуватися під нашу гру. Адже інші тренери так само аналізують гру своєї команди та своїх супротивників. Люди навчилися грати проти "Барселони", тікі-така вже не діє. Потрібно вигадувати щось нове, аби обігрувати команди.

  Також я не нехтую діями пресингу. Це ефективний інструмент, аби досягти успіху у матчі. Якщо щось не клеїться на полі, ми починаємо «вище» зустрічати суперника, грати високою лінією захисту, пресингувати й відбирати м'яч на їх половині поля. Після цього ми просто тиснемо на суперника, що й призводить до забитого голу. От і усі секрети.

 Кор: Давайте згадаємо минулорічний переможний для НУДПСУ чемпіонат. Команда грала два кола з різними результатами: восени - чотири перемоги, одна нічия та одна поразка, весною - п'ять перемог та одна нічия. Статистика забитих та пропущених м'ячів - 19-7 та 26-1 відповідно до двох етапів чемпіонату.  Чим відрізнялися осіння та весняна частини змагань?

  Восени ми програли КНТЕУ, а весною вже взяли реванш. Стосовно матчу зі збірною Олексія Яценко, то ми просто зробили висновки. В будь якому випадку осінню приходять нові футболісти, які достатньо кваліфіковані аби грати в основному складі, але їм ще потрібен час, щоб притертися до команди.

  Варто відзначити, що ми лише тільки в одному матчі пропустили чотири м'ячі. Ми зіграли з НУФВСУ-МАУП в нічию з рахунком 1:1, а потім вигравали у інших зустрічах 5:1, 6:1, й пропущені голи вже не впливали на результат. А в другому колі до сильних команд долучилася й збірна НАВС - команда, яка забила нам той єдиний гол в заключній групі сильніших. Я перед грою дав установку (ред: останній тур матч з НАВС), що хочу завершити чемпіонат без пропущених м'ячів. До цього я нічого команді не казав - не пропускали, ось сказав - пропустили. Напевно, наврочив. Наша головна мета була - не пропустити, що й спрацювало у матчах з КНТЕУ та НУФВСУ-МАУП. З торговельно-економічним з'явилося більше моментів, ми реалізували один. З "Інфізом" їх було менше - зіграли по нулям.

  Кор: Але помітно, що команда НУДПСУ восени та весною грала по-різному. у першому колі помітні деякі невдалі виступи, а от у другому колі Ви вже впевнено йшли до чемпіонства. Яка тактика була збірної у завершальній частині чемпіонату?

  Відмічу, що команди, які зайняли перші місця у осінній групі, вже весною у групі сильніших команд стали призерами чемпіонату. Той же торговельно-економічний, НУФВСУ-МАУП й ми. Тільки ми помінялися місцями. Ми зробили відповідні  висновки по результатам  першого кола, відпрацювали на тренуваннях з захисниками, адже одна справа атакувати весь час, але потрібно й про захист думати.

 За сезон працювали з захистом. Але кращий захист - це напад. Від такої парадигми ми й відштовхуємося. В останні роки своєї професійної кар'єри футболіста я грав захисником, але до цього постійно був крайнім нападником. Тому для мене цікавіші атакуючі дії на полі, аніж захист. Ми напрацювали систему контролю м'яча. Монотонно контролювати гру й розхитувати захисні ланки. На цьому рівні такі дії зрештою приведуть до помилок суперника. Контроль в будь-якому випадку не схожий на барселонівську тікі-таку, й він спричинить роздратованість опонента, а це шанс для гострої атаки та забитого м'яча. Це нівелює пропущені голи, якщо ти більшість часу володієш м'ячем. Від такого й відштовхуємося.

  Кор: Хотілося б дізнатися про збірні НУФВСУ-МАУП та КНТЕУ, з якими Ви йшли весь чемпіонат пліч-о-пліч в двох групах в боротьбі за чемпіонство. Можете дати характеристику Ваших суперників?

 Ми не перший рік граємо з торговельно-економічним університетом та збірною НУФВСУ-МАУП, не один раз зустрічалися у рамках чемпіонату України серед студентських команд. Ми дуже добре знаємо один одного. Я впевнений, що навіть якби ми були у різних групах, зрештою, ми однаково б зустрілися в групі сильніших з цими командами, тому що це найсильніші збірні Києва та України. МАУП вигравав чемпіонат Україні, ми їм тоді у фіналі поступилися.  І КНТЕУ також став чемпіоном України.

  Крім цих команд мені сподобалася збірна НАВС. Всі інші команди були досить слабкі. А НАВС сподобалася саме за свою самовіддачу. Їм не вистачає тактичної і трохи технічної оснащеності гри, а ось бойові якості, бажання і фізика - це все у них є з головою. Зрозуміло, що вони дисциплінована команда, вони слухають, що тренер говорить. Я помітив, що їм легше грати від оборони. Під час фіналу Кубку Києва з НПУ імені М.Драгоманова вони не знали, що їм робити на футбольному полі, тому що "драгоманівці" не бігли, вони стояли позаду. Проти нас їм легше грати, ми атакуємо, і у них з'являються вільні зони попереду, де вони можуть провести контратаки. А проти команди, яка закривається на власній половині поля їм важко грати без вільних зон, не вистачає майстерності. НПУ імені М.Драгоманова сів біля своїх воріт, використав один момент і спокійно всю гру відбивався.

  Кор: Добре, що Ви згадали збірну НАВС. Хотів у Вас поцікавитися стосовно матчів з цією командою. Адже збірна НУДПСУ поступилася їй у кубковому розіграші, а потім ще грала в останньому турі в рамках чемпіонату. Як так сталося, що чемпіон вилетів з Кубку?

  З цього приводу я засмучений. Ми виграли у сильнішого суперника - НУФВСУ-МАУП. У ході зустрічі ми програвали, але вдалося зрівняти рахунок і вже по пенальті пробитися далі. У наступній грі проти збірної НАВС ми грали першим номером. Команда Сергія Бортника нас ні в чому не переграла. Вони обидва тайми закрилися на своїй половині поля, але два удари по «дев'яткам» принесли їм успіх. Погано налаштувалися на гру, потрібно було більше агресії проявляти. Бажання виграти у них було більшим. Ми потім переглядали гру і на матч чемпіонату вийшли з неабияким бажанням відіграти його по-іншому. Дивно, що ми не виграли його (ред: матч закінчився у нічию). А в кубку з нашої сторони була слабка гра команди. Хлопці думали, що вони вже обіграли сильну команду,а цю вони легко пройдуть. Хоча я їх попереджав, але вони мене не послухали. В першу чергу, я попереджав, що НАВС буде бігати всі 90 хвилин, що вони натреновані. У силовиків є можливість тренуватися, і вони фізично будуть завжди сильні, тому що їх основний напрямок підготовки - це фізична біганина, майже як у нас. Для того, щоб протистояти їм, потрібні не тільки техніка і тактика, але й фізика команди. Треба було бути впертими та наполегливими, не прибирати ноги, а боротися за кожен м'яч. Десь прибрали, десь не постелилися у підкат, десь втратили м'яч - це й призвело до такого результату.

  Кор: Цього року у Вищій лізі 10 команд, відповідно кількість матчів більша. Для збірної НУДПСУ відіграти 9 матчів осінню та стільки ж весною (крім кубку) - це складний графік, чи у межах норми?

 Порівняно з минулорічною кваліфікацією у такому форматі набагато легше грати. Зараз більша дистанція чемпіонату, можна десь перечепитися, але наздогнати. Минулого року в першому етапі кваліфікації була певна задача – увійти до четвірки кращих. Можна було і програти й особливо сильно не напружуватися. Ми навіть програли тоді випадково. Грали з КНТЕУ й в першому таймі вели 1:0, поки за 5 хвилин не пропустили три м'ячі. На тому вся гра й закінчилася, але на кінцевий результат вона ніяк не вплинула, ми все одно в свою четвірку ввійшли. А в заключному етапі чемпіонату у боротьбі за золото вже стояла конкретна задача, тому ми там відповідальніше поставилися до пропущених м'ячів. Необхідно було шість ігор відіграти таким чином, аби посісти перше місце. Цього року у нас є цілих 18 матчів для аналогічного завдання. Навіть, якщо десь загубимо турнірні очки, то, я думаю, що ми їх наздоженемо у наступних матчах.

 Кор: В команді НУДПСУ немає єдиного бомбардира, який би забивав майже всі голи, але на противагу є декілька виконавців, які йдуть плече в плече в списку голеадорів.

  А хто забивав? Яцковець - правий півзахисник, атакуючий правий нападник, Гаврилюк - лівий нападник, а також центральні нападники команди. В колективі завжди є гравці, які підносять снаряд, а його вже в штрафній замикають. У кожного є свої ролі, але мета у всіх однакова - командна. У нас не буде розривів в статистиці. Всі разом атакують й захищаються також командою. Наприклад, команда НАВС, у них є яскраво виражений нападник - Ігор Кедик, на якого грає вся команда. Виходить, що команда бойова, але не надто високого рівня, тому що виїжджають за рахунок Кедика. А ми ж йдемо вперед лише командою. У нас капітан - центральний захисник, який має найсильніший й розвинений у збірній футбольний інтелект. Він вміє прочитати гру, перевести її туди куди потрібно, притримати м'яч або віддати вперед - в результаті він отримав нагороду кращого захисника чемпіонату. А з ним вже грають молодші футболісти. Ось, наприклад, Семенченко лише виповнилося 16 років, але хлопець закінчив школу «Динамо» й увійшов до складу команди і відпрацьовує нормативи на рівні старших партнерів.

  Трапляється, що я вже під час гри змінюю футболістів за їх позиціями. У мене два гравця: лівий півзахисник та захисник - вони вміють і атакувати, й захищатися. Іноді у когось щось не виходить, тоді один гравець відходить у захист, а інший з новими силами йде вперед.

  Нормальним є те, що як мінімум рік людина звикає до колективу, але так вийшло, що Яцковець відразу прийшов першокурсником й тепер один з кращих футболістів збірної. Зрештою завжди потрібно багато працювати над командою.

 Кор: Чим займається команда в зимовий період? Футбольна асоціація студентів міста Києва проводить, наприклад, чемпіонат з футзалу, де вже перегруповані команди можуть спокійно брати участь у змаганнях з футзалу та не втрачати форму перед відновленням другого кола змагань з великого футболу.

  У мене футболісти також грають у футзал, але не грають у чемпіонаті. В цьому році, напевно, також не будуть брати участі у студентських змаганнях з футзалу. Це тому, що, по-перше, я тренер тільки з футболу, а по-друге, хлопці грають в Бінес-лізі, а ще в Ірпіні проходить Indoor ліга - теж міні-футбол, але грають 4 на 4 (в Бізнес лізі на паркеті п'ятеро футболістів бігають).   

  Хлопці зайняті взимку та мають ігрову практику. Також ми вже з лютого починаємо ретельно тренуватися. В грудні і січні ми зазвичай проводимо два-три тренування на тиждень "для підтримки штанів", а вже у лютому з хлопцями зустрічаємося щодня. Зима нам потрібна для того, аби підняти загальну фізпідготовку, зміцнити м'язи, зробити їх сильнішими. Влітку немає такої можливості, бо є  максимум два тижні для зборів, а цього замало, щоб підготувати команду. А от взимку є час для послідовної роботи з командою, можна провести два-три збори. На першому проходить загальна фізпідготовка: бігаєш по колу, збільшуєш темп, дистанцію і зменшуєш перерви між серіями. Спочатку велика пауза - хлопці встигають відпочивати, а чим менше пауза, тим це більше схоже до ігрового режиму. Спочатку дистанції близько одного або трьох кілометрів, потім зменшуються відстань і паузи. На другому зборі, починається вже робота з м'ячем. Біг уже навіть не 200 метрів, а хлопці бігають 50, 30 метрів, або 20 серій по 10 метрів. А от на третій збір команда має вже фізичну базу й працює лише з м'ячем та у тренажерному залі.

  Кор: А університет допомагає команді? Які напрямки допомоги з боку ВНЗ йдуть на збірну з футболу?

  Футбольна команда завжди потребує чогось. В якійсь мірі ми не відчуваємо гострої необхідності в чомусь. Нам достатньо допомагає наш університет. Форма та екіпірування команди тільки чого варте! Ще у нас є спортивні костюми для тренування, нам купують також м'ячі. А інші дрібні деталі ми особливо не просимо. Фішки та манишки ми можемо й самостійно скинутися по 10-15 грн і купити. Керівництво на чолі завідуючого кафедри намагається нам допомагати, щоб ми мали все, що потрібно для команди. Футбол забирає багато коштів. Це гра мільйонів, але не з дешевих.

  Кор: У НУДПСУ є власний стадіон, не кожен ВНЗ може похвалитися цим. За такою інфраструктурою напевно потрібен догляд? Крім домашніх матчів є ще й виїзні. Як з цим справляється команда?

  Щодо виїзних матчів, у нас є два автобуси, які належать університету. Ми попередньо робимо заявку на певний день та час. Він приїздить й забирає команду на матч. А стадіон у нас в хорошому стані! У нас є агроном, який стежить за полем. Чесно кажучи, раніше, коли у нас було штучне поле, було трошки легше. Тому що на ньому можна було грати цілий рік, а от на зеленому полі взимку не пограєш. Його не добудували, якби зали доробили, то було б набагато легше взимку тренуватися, тому що не вистачає в зимовий період місця для тренування. Влітку з головою хватає, що хочеш роби. Зараз є тренажерний зал дуже хороший!

  Кор: А команда, або особисто Ви слідуєте певним футбольним прикметам перед, під час, або після матчу?

  Здається, у хлопців немає такого. Ось коли я грав професійно у футбол, то ми по-особливому розминалися, виходили на поле і т.д. Якісь прикмети завжди були: хтось їв, а хтось не їв - й таке навіть було. У футболістів завжди були якісь особливі «фішки». А у хлопців я не помічав, щоб хтось з певної ноги на поле виходив. Вони уважно вислухали мої настанови на гру й включають музику й під неї готуються й розминаються. За моєї професійної кар'єри ми перед грою завжди сідали на хвилинку, щоб кожен зсередини себе направляв на матч, просив допомоги у Всевишнього. Й завжди така хвилина була у кожного. Мої ж хлопці просто біжать собі на поле грати. Можливо, просто у них це треба попитати, може у когось є свої особисті забобони, але явних командних я не помічав, щоб у когось були шорти навиворіт, або щоб хтось тричі футболку провертав.

  Кор: Сергію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, ще про себе, про Ваше футбольне життя. Як Ви пов'язали своє життя з футболом?

  До футболу мене привела любов до спорту. Я завжди любив спорт в будь-якому його виявленні. Я непогано граю в той же баскетбол, волейбол, гандбол, плаваю, можу стати гідним суперником у великому та малому тенісі. Вже в 7 років я пішов навчатися у київську школу "Динамо". В ДЮСШ "Динамо" (Київ) мене тренував В'ячеслав Михайлович Семенов. В «Динамо» я провів 10 років й потрапив на стик розвалу Радянського Союзу, й всі вихованці порозбігалися. Я поступив в Інститут фізкультури і там почав грати на чемпіонатах Чернігівської та Житомирської областей, не показуючи особливої яскравої гри. Коли закінчив інститут, так як військової кафедри не було, пішов в армію. Служив я в спортвзводі, в Калинівці Хмельницької області.

 На долі мабуть було написано, щоб я став професійним футболістом. У чемпіонаті, виступаючи за свою команду, я став кращим бомбардиром і забив більше 30 м'ячів. Так мене помітили тренери команди вищої ліги "Ниви" (Вінниця)  і забрали мене з армії в команду майстрів. З цього моменту моє життя повернулося на футбол. Звичайно, що я завжди грав в футбол, але тут вже пішов професійний виток кар'єри. Це вже не аматорський чемпіонат області, я грав у вищій лізі, хоча вже за рік команда вилетіла з неї у першу лігу. Прийшов інший тренер зі своїми людьми, і я поїхав по орендах. Грав в Молдавії в клубі "Ністру", у Бершадському фарм-клубі "Ниви". Коли контракт закінчився, я пішов в Бородянку "Система-Борекс" до покійного Жилина Віктора Степановича у команду другої ліги. Там я два роки пограв і якраз одружився, з'явився син - це надихнуло мене на більші досягнення, і мене побачили скаути охтирського "Нафтовика" й запросили мене в команду першої ліги.

  Останні шість років я грав в "Нафтовику". Потім в 33 роки я практично закінчив професійну кар'єру футболіста, тому що у нас дивляться в паспорт, а не на якість гри. Після цього три роки пропрацював в Києві вчителем фізкультури в різних школах,а потім переїхав жити в Бучу, купив там на зароблені гроші квартиру, й відразу мені запропонували роботу тренера збірної Національного університету державної податкової служби України. Ось так.

  Кор: І наостанок Ваші побажання молодим футболістам.

  В першу чергу, здоров'я! Молоді футболісти не вміють його берегти. Хотілося б, щоб вони більш відповідально та серйозно ставилися до футболу, а це, в свою чергу, принесе результат. Футбольній асоціації студентів міста Києва хотілося б побажати росту - виходити на нові рівні розвитку, щоб дійсно студентський футбол став основоположною ланкою у формуванні здоров'я молоді та щаблем до команди майстрів. Я сам був студентом і таким пішов у команду майстрів. Хочеться, щоб, як закордоном, це стало популярним й студентський футбол показували по телебаченню, щоб тренери не дивилися на юнацькі школи (де футболісти ще "не нюхали пороху") та на бразильців, а придивлялися на студентів, серед яких вже є сформовані сильні гравці, які можуть одразу заграти у команді.

  Вадим Ярославович багато робить для популяризації студентського футболу. Я впевнений, що це тільки початок його розвитку. Дай Бог, аби цей процес не зупинявся на досягнутому.

Інтерв'ю підготував

Ростислав Самарцев

 
27 жовтня 2014

 3606 переглядів

 
 
123123