Фінал Кубку з міні-футболу: «Один за всіх і всі за одного»

    24 квітня в спорткомплексі КПІ пройшов фінал Кубку м. Києва з міні-футболу серед студентських команд. У боротьбі за трофей зійшлись команди НАВС та Університет імені Б.Грінченка.

  Гра видалась надзвичайно видовищною. Вже з перших хвилин гравці обох команд почали створювати гольові  моменти біля воріт суперника. Забити гол першим вдалось грінченківцям, на 8 хвилині Мітленко Костянтин розмочив ворота НАВС. Відповісти сині змогли лише наприкінці тайму, м'яч в сітку воріт за дві хвилини до свистка закинув Лавренюк Василь. На цьому НАВС вирішив не зупинятись, і за декілька секунд до кінця першої половини 9 номер оформив дубль. На перерву команди пішли з рахунком 2:1 на користь НАВС.

  У другому таймі боротьба продовжилась. На 24 та 27 хвилинах забили м'ячі гравці університету ім. Грінченка, Миколаюк Євген та Камінський Володимир відповідно. Але особливо видовищними видались останні хвилини матчу, коли на 39 хвилині Радченко Євген (Університет імені Б.Грінченка) довів рахунок до майже безнадійного для синіх 4:2. А на останній хвилині матчу гравцям кожної з команд вдалось збільшити рахунок на одну позначку: забивали Камінський Володимир (Університет імені Б.Грінченка) та Добош Василь (НАВС). Проте долю матчу вже було вирішено — переміг Університет імені Б.Грінченка з рахунком 5:3.

  Про налаштування та підтримку вболівальників Університету імені Б.Грінченка         

  Радченко Євген, капітан команди Університету імені Б.Грінченка
-  Ви приділяли більшу увагу захисту чи нападу у сьогоднішній грі ?
-  Ми робили ставку на захист. Міні-футбол — це не наш профіль, ми команда великого футболу. Ми відштовхувались від захисту та контратаки.

   Ковальчук Євген, гравець команди Університету імені Б.Грінченка 
- З перших хвилин відчувався мандраж,чи було хвилювання на початку матчу?
- Так дійсно, вкрай тяжко було атакувати, Навс стрімко ринулись вперед, але вдала гра кіпера врятувала команду. Далі вдалося провесту гольову атаку, де і відкрили рахунок.Потім на якийсь момент сіли знову у захист, чим і поплатились.

    Перерва                                                                                                                                        

   Мітлешко Костя, гравець команди Університету імені Б.Грінченка
-  Рахунок 1-2,що сталося в перерві хто вносив коррективи,хто був ініціатором аби команда завелась?
-  Ми всі стали в коло та зосередели себе тільки на дії йти вперед, велику настанову отримали і від тренера. Ініціатором став наш голкіпер, він вніс декілька потрібних слів, вони нам дуже допомогли, як в захисті так і в атаці.

   Павлушко Олександр, гравець команди Університету імені Б.Грінченка
- Фаворитом цієї зустрічі можна вважати нас. Прийшли, зіграли, перемогли. Ми команда великого поля. Сьогодні ми зійшлися в поєдинку з рівною командою. Вони більше атакували, а в нас були кращі контратаки, в яких ми організовувались і забивали голи. 

   Мітлешко Костя, гравець команди Університету імені Б.Грінченка 
-   Кажуть Воротар це 50 відсотків успішного результату команди,чи спрацював сьогодні цей вислів?
-  Згоден,багато раз він нас виручив,якби не його впевнена гра,програли б без варіантів.Це він робив не тільки на майданчику,ай словесно нас підтримував!

-  Отже, на 8 хвилині матчу ти взяв гру на себе, пройшовши ціле поле, зіграв у «стіночку» і забив гол, повірив у те що зможеш?
-  Все завдяки тренуванням, звичайно, і завдяки тренеру який вірив у нас! У другому таймі відіграли 2 м’ячі і взяли тайм-аут.

-  Це був ваш тактичний хід?
-  Хотіли трішки поговорити і обміркувати деякі моменти, щоб з новими силами ввійти в гру.

-  Ви були «темною конячкою» цього розіграшу, як добилися таких успіхів?
- Ми були зібрані усі сьогодні і завдяки цьому перемогли. На трибунах нам дуже допомогла підтримка наших вболівальників. Вони стали одним з багатьох ключів для нашої перемоги, ну а головне, звичайно, робота тренера!!!

 
  Вболівальники гучно підтримували свої команди. Команду Університету ім. Б. Грінченка крім фан-сектору, також приїхала підбадьорити група підтримки.
 
   Ірина, тренер групи підтримки Університету імені Б.Грінченка
- Як вам вболівалось за вашу команду?
- Дуже весело. Ми надзвичайно переживали, трусились коліна. Але ми знали, що вони переможуть, і все буде класно. Вони великі молодці у нас, ми їх любимо!
- Які емоції, після виграшу вашої команди?
- Ми щасливі, ми дуже-дуже пишаємось нашою командою і нашим університетом. 

   Арьяна - одна з черлідерш 
- Оскільки, я в збірній групи підтримки, то буваю на кожному матчі. І завжди дуже хвилювалася за рідну команду. Я щаслива, що вони перемогли, адже команда суперників надзвичайно сильна. І ця перемога для мене так само важлива, як і для мого університету. 

 
  НАВС                                                                                                                                               

   Гравці та тренер НАВС були не в гуморі давати коментарі, та все ж таки кращий гравець синіх у фінальній зустрічі відповів на декілька запитань.

    Лавренюк Василь, гравець НАВС
-  Вітаю Василе з трофеєм!
-  Дякую, хотіли більшого…

-  Для чого ваш тренер за хвилину до закінчення I тайму взяв перерву?
- Тренер підказав нам як правильно дограти останні хвилини. Ми зрівняли рахунок і потрібно було дотиснути суперника (ред: після тайм-ауту Лавренюк забиває гол і виводить НАВС в лідери).

-  Ти отримуєш жовту картку, проте через декілька секунд знову йдеш у відбирання і забиваєш, це було проявом «футбольної злості»?
- Можливо…так. Просто я не знаю чи правильно отримав ту жовту карточку. І взагалі, все було на емоціях!

-  Забивши цей м’яч, ти дуже різко відреагував!?
-  А як можна було по-іншому? Емоції зашкалювали. Коли, як не в це й момент?!

-  Чи вважав ти, що Університет імені Б.Грінченка буде настільки грізним суперником?
-  До цієї команди підходили з «великим» настроєм!

-  Фаворитом рахувалися саме ви, чи не так?
-  У будь-якому випадку, не можна недооцінювати суперника.

-  За декілька секунд до кінця гри ти отримуєш 2 жовту і покидаєш гру, розумів на що йдеш?
-  Я повинен був сфолити, тому що гравець УіБГ майже прорвався і вийшов би один на один з голкіпером. І варіантів в мене не було. Залишалися секунди і шансів нам на перемогу ніяких… адже різниця була 2 голи.

-  Тобто ти рахуєш, що зробив правильно?
-  Я вирішив все за долю секунди, поступив можливо правильно, а можливо й ні, проте зробив свій вибір.

-  Як думаєш, НАВС заслуговував на перемогу?
-  Команда була налаштована на перемогу, але як говорять – м’яч круглий і день не фартовий..  

   Тренер                                                                                                                                         

     Тупиця Юрій Іванович, головний тренер Університету імені Б.Грінченка

-   Які вносили настанови в перерві?
-   Все просто,я став біля хлопців та сказав: "один за всіх, і всі за одного". Тільки разом ми змогли здолати суперників.

-   Чому не змінювали жодного разу найкращого гравця матчу вашої команди?
-   На те він і найкращий, він чудово взаємодіяв у захисті, важливий мяч забив, завів наших палких вболівальників. Навіщо його змінювати?

   
    Команда Університету імені Б.Грінченка виправдала сподівання головного тренера. Тупиця Юрій Іванович в перерві між таймами нагадав команді девіз: "Один за всіх, і всі за одного". І з його слів команда повинна була боротися в першу чергу за свій університет, ректора та вболівальників. І футболісти не підвели свого тренера. Рахунок 3:5 і Кубок в руках є цьому головними підтвердженнями.

Матеріал підготував

Ростислав Самарцев