Футбол

24 роки українського футболу

Новини / Футбол

Вступ, 1991 рік - ФФУ проголошує Незалежність від московського футбольного керівництва та оголошує про започаткування нового турніру - Чемпіонату України

13-го грудня Рада ФФУ ухвалила рішення про зміну статусу ФФУ на незалежний. "Віднині Федерація Футболу України - самостійна суспільна організація, що не входить до складу жодної іншої Федерації будь-якої країни". Також було прийняте рішення про організацію нового турніру - Чемпіонату України, перший розіграш якого буде проведено навесні 1992-го року за скороченою схемою з метою підлаштуватися під європейську схему "осінь-весна". В розіграші братимуть участь кращі українські команди останнього Чемпіонату СРСР.

1992 рік - Перший матч та перший гол в історії Збірної Незалежної України

Фінансові та адміністративні труднощі, що призвели до переносу матчу з Києва до Ужгорода, відмови легіонерів приїхати до збірної, насичений клубний календар, затримка з призначенням головного тренера, збори збірної СНД, що відбувалися в ті ж дні, міць суперника, що серйозно готувався до Відбіркового турніру на ЧС-1994 - все це завадило новоствореній збірній підготуватися як слід до матчу. Саме тому збірну вистачило лише на рівний перший тайм, а в другому угорці доволі легко забили три м'ячі. Однак перший крок ніколи не буває легким, і без подолання труднощів успіх неможливий. До того ж новачки та ужгородські вболівальники (які палко підтримували команду) отримали подарунок у вигляді першого голу в історії збірної. Влучним штрафним ударом на 90-ій хвилині відзначився Іван Гецько.

1993 рік - Перша перемога збірної України

Лише шостий матч збірної приніс першу перемогу. За цей час команду очолювали три тренерські штаби. 18-го травня збірна під керівництвом Олега Базилевича вирушила до Вільнюса, на товариську зустріч з місцевою збірною. "Жовто-блакитні" вп'яте пропустили першими (матч проти США закінчився нульовою нічиєю), однак цього разу голи Віктора Леоненка та Дмитра Михайленка принесли першу перемогу в історії.

1994 рік - Третє місце збірної з віковим обмеженням U-17 на Чемпіонаті Європи

На це досягнення ніхто не звернув увагу тоді, не звертають й нині. Іноді згадують з сумного приводу - смерті чергової персони, причетної до цього успіху. Збірна покійного головного тренера Володимира Киянченка, покійних гравців Сергія Перхуна, Омара Мішкова та Сергія Омеляновича та, на щастя, живих Геннадія Зубова, Олега Ящука, Дениса Колчина, Валентина Слюсара, Олега Остапенка здобула це досягнення ще до того, як Національна Збірна відіграла перший офіційний матч.

Ірландські господарі турніру створили чудові умови. Тож талановита збірна мала нагоду виправдати сподівання і впоралася з завданням, впевнено вийшовши з групи з Туреччиною (майбутнім чемпіоном), Бельгією та Ісландією, перегравши Англію в серії пенальті (Омелянович на останніх хвилинах перевів гру у овертайм) і поступившись данцям таким же чином (пропущений гол на останніх хвилинах та програш в серії пенальті). В матчі за третє місце була здобута перемога над австрійцями.

1995 рік - Перший тренер з далекого зарубіжжя у Вищій лізі

Бернд Штанге був відомий в колишній НДР тим, що працював на "Штазі", тому мав погану репутацію і після об"єднання Німеччини не міг знайти собі пристойну посаду. В той час власник "Дніпра", олігарх Ігор Бакай, залучив нових спонсорів до клубу і бажав скласти реальну конкуренцію київському "Динамо", тому вирішив запросити іноземного тренера. Штанге знайшов в Дніпропетровську непогану, але занедбану базу та загалом вкрай занедбане господарство і почав наводити німецький порядок навіть у дрібницях. Він запросив перших легіонерів з далекого зарубіжжя, він відносно налагодив клубну структуру, запровадив німецьку дисципліну. Гравці пізніше зізнавалися, що навчилися у нього корисним речам. Так, його результати не були екстраординарними - третє місце в лізі та фінал Кубку, програний в серії пенальті "Шахтарю". Однак він почав повертати український футбол на професійний рівень і відкрив шлях кільком дніпропетровським футболістам до Європи, влаштувавши в німецьких клубах Віктора Скрипника, Юрія Максимова та Андрія Полуніна.

1996 рік - Перемога збірної України над Португалією у відборі на ЧС-98

У відборі на Євро-96 збірна України програвала навіть скромній збірній Литви. Тому збірні Німеччини та Португалії були впевнені, що розіграють між собою перше-друге місця в групі. Не додавала оптимізму й вкрай невпевнена перемога над збірною Північної Ірландії та зануреність головного тренера Йожефа Сабо у клубні проблеми київського "Динамо". Тож приїзд до Києва "європейських бразильців" очікувався з побоюванням. Збірна Португалії складалася з гравців "Барселони" (Луїш Фігу, Вітор Байя, Фернандо Коуту), "Реалу" (Секретаріу), майбутнього переможця Ліги Чемпіонів дортмундської "Боруссії" (Пауло Соуза), "Фіорентини" (Руї Кошта) та інших славетних клубів. Очолював її переможець київського "Динамо" (у півфіналі) та Кубку Чемпіонів 1987-го року Артур Жоржи.

Португальці атакували протягом 90-та хвилин, змарнували безліч моментів, однак переграли Олега Суслова лише одного разу, на 83-ій хвилині, зрівнявши рахунок в матчі. Однак господарі знайшли собі сили організувати контратаку, і Юрій Максимов елегантно закинув м'яч у дев'ятку. Так був усунений з шляху на ЧС-1998 чвертьфіналіст Євро-96 та півфіналіст Євро-2000.

1997 рік - Перемога київського "Динамо" над "Барселоною" в Лізі Чемпіонів з загальним рахунком 7-0

На початку 90-х "Динамо" та "Барселона" зустрічалися практично щороку, і щоразу каталонці святкували загальну перемогу, іноді - завдяки прихильності арбітрів. Восени 97-го року кияни взяли впевнений реванш за всі поразки, принизивши Рівалдо, Фігу, Луїса Енріке, Вітора Байю, Фернанду Коуту, Феррера, Дюгаррі та інших. Гол Реброва вже на шостій хвилині, яким б пишався й Марко Ван Бастен, голи Максимова та Калитвинцева з вилученням воротаря, обіцянки зухвалих футболістів та тренерів суперника "зняти скальп" чи "розтрощити" український клуб на "Камп Ноу" - і бенефіс Андрія Шевченка та Ко в лігві пораненого звіра. Цей матч вивів Андрія на світовий рівень, сповістив про нове пришестя Валерія Лобановського. Обидва матчі ще довго згадували в усьому світі, зокрема два роки тому після аналогічної загальної перемоги "Баварії" над каталонським клубом.

1998 рік - Перемога над збірною Росії у відбірковому матчі до Євро-2000

Сьогодні протистояння України та Росії не має жодного відношення до футболу. В 1998-ому році матч між цими збірними... також мав перш за все політичне значення. Збірні вперше зустрілися в офіційних матчах з часів розпаду СРСР, російську збірну очолював уродженець Києва Анатолій Бишовець, а в складі грали уродженці України Віктор Онопко, Андрій Канчельскіс, Сергій Семак, в той час, як за збірну України грав екс-росіянин Юрій Калитвинцев. Таке дербі хоча й не мало давніх традицій, однак за напругою, агресію та політичною складовою не поступалося найзапеклішим світовим протистоянням. Програвати в цьому матчі було просто заборонено обом командам.

"Жовто-блакитні" забили два швидкі голи і надалі перебували під пресингом суперника, який зняв заробленим пенальті та червоною карткою для воротаря Сергій Ребров. І якщо хтось до того часу ще не зрозумів, яке значення мала та перемога - він усвідомив це, побачивши та почувши реакцію київських вболівальників.

1999 рік - Вихід київського "Динамо" до півфіналу Ліги Чемпіонів з перемогою в чвертьфіналі над мадридським "Реалом"

І знову гранд іспанського футболу, і знову тренер, що відверто зневажав суперника (в 1997-ому це був Луї ван Гаал, в 1999-ому - Джон Тошак). Кияни впевнено відстояли нічию на "Сантьяго Бернабеу", а в Києві, на поганому полі, на холодному повітрі, яке перетворили на гаряче шаленіючі вболівальники, переграли "Реал" Рауля, Міятовіча, Шукера, Йєрро, Зеєдорфа, Роберто Карлоса з рахунком 2-0. Американські гірки емоцій від незабитого пенальті Шевченка до його ж добивання за мить, геніальний пас черпаком Сергія Реброва і невідпорний удар того ж Шевченка - український футбол переживав свої найкращі часи.

2000 рік - Юнацька збірна України завойовує "срібло" Чемпіонату Європи серед збірних з віковим обмеженням U-19

У 2000-ому році вперше Збірна України грала у фіналі великого турніру, і "назавжди першими" стали підопічні Анатолія Крощенка. Тренер з структури київського "Динамо" очолив збірну, в якій практично не було представників цього клубу, і вперше вивів збірну України з віковим обмеженням U-19 на Євро. У фінальній частині команда Віталія Руденка, Богдана Шершуна, Олексія Бєліка, Віталія Лисицького, Руслана Валєєва та Андрія Березовчука була відвертим аутсайдером в "групі смерті", однак здобула сім очок в матчах проти Німеччини, Хорватії та Нідерландів, посіла перше місце в групі і напряму вийшла до фіналу. Де поступилася французам лише через єдиний гол на 81-ій хвилині. Віталій Руденко став "українським Касільясом", Олексій Бєлік - новою надією українського футболу.

2001 - Перша участь збірної України в Чемпіонаті Світу

"Бронзова" збірна 1994-го року не отримала можливість грати на Чемпіонаті Світу, оскільки той Євро-94 не був відбором на Мундіаль. Тому першою українською збірною, що брала участь у Чемпіонаті Світу, стала команда з віковим обмеженням U-20 під орудою того ж самого Анатолія Крощенка. Фахівець зберіг минулорічний склад, додавши до нього Олексія Гая, Сергія Даниловського та Тараса Кабанова і знову не викликавши на турнір найуспішнішого (про це ми дізнаємося в майбутньому) гравця 1981-го року народження Руслана Ротаня.

Олексій Бєлік підтвердив свій статус таланту, забивши двічі у ворота збірної Чилі (серед них удар через себе ножицями) і відзначившись приблизно таким ж голом у ворота збірної Парагваю у другому раунді змагань. Однак цього виявилося недостатньо, і в підсумку збірна зупинилася саме на цій стадії 1/8-ої фіналу.

2002 - Олег Лужний виграє "Золотий дубль" в Англії

апітан київського "Динамо" подався до Англії доволі пізно (в 31-річному віці), можливо, тому йому не вдалося стати постійним гравцем стартового складу. Однак він завжди був готовим замінити будь-якого гравця оборони і сумлінною працею та дисциплінованістю виборював ігрові хвилини. Фахівці та вболівальники не завжди були задоволені грою немолодого гравця, проте віддавали належне його зусиллям та бійцівським якостям. У звітному сезоні він боровся з камерунцем Лореном за місце на правому фланзі захисту і відіграв трохи менш ніж половину матчів в лізі (18). Також на його рахунку три матчі Кубку. Таким чином Лужний є повноцінним володарем "Золотого дублю" в Англії. Він став першим й останнім українським гравцем з таким досягненням в АПЛ.

2003 - Андрій Шевченко виграє Лігу Чемпіонів

До 2003-го року Андрій Шевченко вже встиг завоювати чимало індивідуальних нагород (зокрема, стати кращим бомбардиром Серії А) і остаточно позиціонувати себе одним з кращих гравців світу. Проте в "Мілані" він залишався без командних титулів. Початок сезону 2002/03 форвард пропустив через травму і надалі не спромігся повернути собі відповідну форму, не завжди виходячи з перших хвилин.

Сезон з п'ятьма голами в лізі і чотирма - в Лізі Чемпіонів - був його найгіршим під час першої каденції в "Мілані". Та навесні, в найвирішальніші дні, він повернув собі найкращу форму і нарешті привів команду до титулу, забивши та асистувавши в неймовірно драматичному чвертьфінальному матчі проти "Аяксу" (3-2), забивши єдиний гол у ворота "Інтера" у півфіналі і реалізувавши вирішальний пенальті у фінальній серії проти "Ювентуса". Пам'ятаєте вираз його обличчя перед виконанням цього удару?

2004 рік - Андрій Шевченко виграє "Скудетто" та "Золотий М'яч"

А ще вдруге стає кращим бомбардиром Серії А. Загалом нападник забиває 36 голiв протягом календарного року і практично самотужки змінює долю боротьби за чемпіонський титул, записавши на свій рахунок вражаючий дубль в матчі на "Стадіо Олімпіко" проти "Роми". Андрій стає третім українцем та п'ятим гравцем "Мілану", що виграє почесний індивідуальний трофей і руйнує всі перешкоди на шляху до статусу Легенди.

2005 рік - Національна Збірна України вперше в історії виходить на Чемпіонат Світу

Впевненість у власних силах та боротьба до останнього ніколи не були чеснотами Збірної України. І ось на посаду головного тренера був призначений Олег Блохін. Легендарному футболісту вдалося змінити менталітет гравців, налаштувати їх на боротьбу. Пам'ятаючи про "прокляття плей-офф" він одразу наголосив, що його команда ставить завдання посісти лише перше місце. Тоді такі заяви сприйняли глузливо, зважаючи на минуле збірної та суперників у вигляді Чемпіона Європи Греції, Третьої команди світу Туреччини та завжди міцної Данії. Однак "жовто-блакитні" почали боротися та "вигризати" очки вже з перших матчів. Нічия в Копенгагені, гол на останніх хвилинах в Казахстані... А згодом з'явилася й гра і після розгрому турецької збірної в гостях підопічні Блохіна стала фаворитом групи.

В другому колі цей статус було підтверджено перемогами в Піреї та в Києві над данцями (збірна навчилася перемагати навіть за невдалої гри) - і перше місце було завойовано достроково!

2006 рік - Збірна України виходить до чвертьфіналу Чемпіонату Світу

Так, збірна поступилася двом збірним найвищого рівня з розгромним рахунком, перегравши лише нижчі за класом збірні та вигравши в серії пенальті у рівної за класом Швейцарії. Але й ж чітко вигравати на класі збірна не завжди вміла, часто втрачаючи очки проти слабких суперників. А швейцарці випередили в групі майбутнього фіналіста турніру збірну Франції. Шевченко та Ребров нарешті отримали шанс зіграти на Мундіалі, Шовковський встановив історичне досягнення, вперше в історії турніру відстоявши "на нуль" серію пенальті. А "паненка" Мілевського після того, як Блохін благав його не робити це? А пристойні хвилини гри проти італійців з сейвами Буффона? Цей чемпіонат був повним емоцій для українських вболівальників, не завжди позитивних, але щасливих в підсумку.

2007 рік - Україна та Польща виграють тендер на право проведення Чемпіонату Європи-2012

Євро-2012 був першим протягом довгих років, під час вибору приймаючої країни/країн якого УЄФА зіткнулася з чималими проблемами. Фаворит перегонів Італія не мала намір кардинально модернізувати свої старі стадіони, до того ж нещодавні суддівські скандали та фанатські сутичики погано впливали на репутацію країни. Спільна заявка Хорватії та Угорщини виявилася надто слабкою, а здатність України прийняти турнір на належному рівні викликала великі сумніви. Інші ж країни відмовилися від подальшого процесу подання заявок здебільшого через економічні проблеми.

Процес супроводжувався звинуваченнями у корупції, заявка України та Польщі ледве продерлася до фінального раунду, вигравши лише один голос у Туреччини, УЄФА навіть переніс голосування з грудня 2006-го на квітень 2007-го року. Та в підсумку на фінішній прямій лідером стала саме українсько-польська заявка, яку яро підтримували всі спортивні авторитети обох країн. І на голосуванні ця заявка набрала вдвічі більше голосів, ніж найближчий переслідувач (вісім протих чотирьох). Знак якості країни! Попереду були неймовірні страждання та фінансові витрати, зняття Дніпропетровська, "Троїцький", загрози УЄФА, нагнітання ворожнечі та песимізму в пресі. Це все було попереду. А квітень 2007-го ознаменувався одним з найбільших досягнень в історії українського спорту.

2008 рік - Анатолій Тимощук виграє Кубок УЄФА та Суперкубок УЄФА

Власне, капітан "Шахтаря" мріяв завоювати принаймні ці титули з донецьким клубом. Однак не дочекався, захотів шукати новий виклик. Чутки пов'язували його з європейськими клубами, зокрема "Ювентусом" та "Ромою". В підсумку він доволі несподівано опинився в петербурзькому "Зеніті". Цей трансфер виглядав доволі дивним і навряд чи насправді новим викликом. Проте вже по закінченні сезону Тимощук довів всім, що обрав вірне рішення, ставши капітаном, лідером, улюбленішим гравцем та здійнявши догори Кубок УЄФА після перемоги над "Рейнджерс", а наприкінці літа - й Суперкубок Європи.

2009 рік - "Шахтар" виграє Кубок УЄФА

Минув лише рік - і донеччани компенсували розчарування минулого сезону (якщо воно взагалі існувало). Хоча починалося все невдало. Поразка на власному стадіоні від "Барселони" через невиконання правил фейр-плей Ліонелем Мессі вибила "Шахтар" з ритму, і чемпіон України в підсумку поступився другим місцем в групі аж ніяк не кращому "Спортингу". Та "гірники" компенсували згаяне, перегравши в Лізі Європи "Тоттенхем", "ЦСКА", "Олімпік" з Марселю та в пікантному протистоянні, що вирішилося лише на останніх хвилинах - київське "Динамо". У фіналі "Шахтар" був фаворитом на тлі бременського "Вердера", здебільшого через відсутність лідера останніх Дієго. Донеччани підтвердили свій фаворитизм попри помилки П'ятова, що призвела до голу, та небезпечні атаки "Вердера". Гол Жадсона на 97-ій хвилині спрямував останній Кубок УЄФА до Донецька. Перша перемога української команди в Єврокубках за часів Незалежності!

2010 рік - Дмитро Чигринський виграє Чемпіонат Іспанії

Після багатосерійної саги про трансфери Євгена Коноплянки історія трансферу Дмитра до "Барселони" вже виглядає не такою заплутаною та виснажуючою. Втім, тоді все здавалося доволі дивним. Головному тренеру діючого чемпіона Європи на той час Хосепу Гвардьолі подобалася вправність, з якою український захисник починає атаки і він покладався на нього як на людину, що збільшить варіативність його тактичних побудов. Саме тому він наполягав на підписанні вже заграного в Єврокубках гравця. Немає сумнівів, що каденція Дмитра в "Барселоні" була невдалою, однак не слід недооцінювати сам факт гри за одну з найяскравіших команд в історії клубного футболу та зацікавленість з боку такого тренера, як Гвардьола. Та й титули ніхто у нього не відбере.

2011 рік - "Шахтар" у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів

Багаторічна побудова "Шахтаря" за великі кошти нарешті починає давати плоди. Так, поки що лише щодругого сезону, шляхом "Тімішоари", "Фулхема" та "АПОЕЛя", однак команда Мірчі Луческу поступово вчиться на власних і на чужих помилках. "Арсенал" недооцінив донецького суперника після 5-1 вдома, програв в гостях, потім недооцінив "Брагу", проти якої "Шахтар" змусив думати, ніби "португальського прокляття" українських клубів просто не існує. І ось вже "Арсенал" на традиційному другому місці і зустрічається з "Барселоною" в 1/8 фіналі, а "Шахтар" доволі легко переграє кризову "Рому", змушує говорити про себе і навіть абсолютно нейтральні люди бажають подивитися матч "Барселона" - "Шахтар", бо очікують на бразильську "тікі-таку" проти барселонської. Так, двобою на рівних не було. Але той вихід до чвертьфіналу був очікуваним результатом довгого процесу, аж ніяк не сенсацією.

2012 рік - Проведення Чемпіонату Європи в Україні

Успіх футбольних представників України уявляє собою синусоїду. Кілька років досягнень збірних, далі попереду клуби, а далі вже легіонери, знову збірна і т.д. Може, саме тому 2012-ий рік не став щасливим для збірної України. Хоча важко уявити собі результат збірної, який би затьмарив сам факт проведення Євро в Україні, шлях до якого був найважчим у історії. В той час, як ФІФА відверто заплющувала очі на недоліки в Південній Африці та в Бразилії, УЄФА слідкувала за кожним кроком перших східноєвропейських організаторів Євро. І саме тому проведення Євро на пристойному рівні є неоціненним досягненням. Так, не всі потяги приходили вчасно, не всім вистачало місця в готелях. І все ж вердикт залишається незмінним - Євро проведений на належному рівні і довів організаторські здібності України. Два роки тому в Україні було справжнє футбольне свято.

2013 рік - Трансфер Фернандіньо з "Шахтаря" до "Манчестер Сіті" за 40 мільйонів євро, рекордний в історії українського футболу

Неможливо не відзначити перемогу "Баварії" з Анатолієм Тимощуком в Лізі Чемпіонів. Та, на мою думку, трансфер Фернандіньо мав глобальніше значення для українського футболу. До цього київське "Динамо" взагалі не сприймалося як клуб, що здатен значно підвищити трансферну вартість гравця і продати його за підвищену суму. А "Шахтар" виглядав "золотою клітиною", тобто клубом, який лише купляє гравців, доводить їх до вищого рівня, але продавати не бажає. Гравці залишали клуб або з скандалом, або в значно гіршій формі, що не дозволяла їм прогресувати в європейських клубах.

Продаж Фернандіньо та Мхітаряна, трохи, але не занадто пізній, не черговому сусіду-олігарху з такими ж принципами, а в міцний європейський клуб, значно підвищив популярність "Шахтаря", покращив атмосферу в команді та оздоровив клуб, перетворивши його на нормально функціонуючий та заробляючий гроші. Напрочуд вчасно, зважаючи на зміну стратегічної ситуації навколо його власника.

Нажаль, "Дніпро" поки що не навчився вчасно продавати, "Металіст" просто не встиг навчитися, а "Динамо" далеко не завжди приймає вірні та вчасні трансферні рішення. Проте прогрес безумновно є.

2014 рік - Віктор Скрипник стає головним тренером "Вердера"

Скрипник працює в клубі вже протягом 19-ти років. Грав, тренував дітей, юнаків, дубль. Його призначення головним тренером клубу було логічним та очікуваним. Коріння та громадянство (а Скрипник не має німецького) тут не мали жодного значення. Втім, для українських вболівальників він залишається колишнім гравцем запорізького "Металурга", "Дніпра" та збірної України. Тому призначення викликало чималий ажіотаж в Україні. Який дехто намагався пригасити заявами про те, що він нібито зформувався як тренер в Німеччині і тому в цьому плані не має відношення до України.

Насправді, сам Скрипник каже, що він чимало взяв у всіх тренерів, з якими працював. Тож він українсько-німецький тренер. І "Скрипникманія" здебільшого виникла завдяки "слов"янським" властивостям його характеру та спілкування. В будь-якому разі українські вболівальники мають повне право радіти за співвітчизника, що очолив клуб Бундесліги, дає результат і дуже швидко став улюбленцем вболівальників та преси.

2015 рік - "Дніпро" у фіналі Ліги Європи

Цю казку про Попелюшку ми бачили на власні очі. Новий тренер приходить до середовища, в якому він, здавалося, просто не вміє працювати, його вікова команда не має фінансових ресурсів для оновлення, капітан мало не залишає команду, єдиний гравець, куплений за реальні гроші, тікає вже за лічені місяці, скориставшись непрофесійними діями керівництва. Команда ледве проповзає до 1/16 фіналу Ліги Європи.

І раптом знаходить бездоганну для себе гру, не властиву ані їй самій, ані її тренеру. І переграє всіх суперників, одного за одним, не пропускаючи на нейтральному стадіоні, який змушена вважати "домівкою". А у фіналі раптово демонструє найяскравіший футбол в сезоні проти найяскравішої команди в турнірі і завойовує повагу навіть тих, хто недооцінював її. Поки що все за сценарієм казки. Не хочеться питати, чому її принц з загубленим черевичком не бажає повести її до нового успішного сезону. Просто краще ще раз згадаємо той бал, на якому навесні виблискував "Дніпро".