Гринь Андрій Романович: «ФАСК - це кохане дитя, якому будеш завжди віддавати своє серце і душу»

 

В історії кожної країни є люди, які стали основою, фундаментом суспільства. Такі люди не звинувачують капітана корабля за пробоїни в човні  - вони беруть і самі закривають ці пробоїни. Своєю роботою, думками, своїм потом і кров'ю. Одна з таких особистостей - Андрій Романович Гринь. Андрій Романович - один з тих, на чиї плечі у важкі 90-ті роки звалився український студентський спорт і свою ношу він виніс з честю. Один із засновників Футбольної асоціації студентів м. Києва 27 грудня відзначив свій 60-річний ювілей. Напередодні цієї події ми поспілкувалися з Андрієм Романовичем.

 

-Андрій Романович, розкажіть, як починалася ваша спортивна діяльність і чому обрали саме футбол?

- Я народився в спортивній сім'ї: мій батько після війни закінчив інститут фізкультури і працював в спорткомітеті України. Він все життя пропрацював у спорті та з 1961 року керував радою добровільного спортивного товариства  «Трудові резерви». Він практично з нуля створював цю організацію, яка з часом виховувала багатьох Чемпіонів Світу, чемпіонів Олімпійських ігор і т. д. Тому моя спортивна доля була повністю зумовлена, хоча батько бачив мене в якості юриста. Я з дитинства займався плаванням, а 1967 потрапив на знаменитий турнір «Шкіряний м'яч». Був гравцем команди «Ентузіаст», яка посіла перше місце спочатку по місту Київ, а після і на республіканських змаганнях. Після цього успіху закінчив ДЮСШ-1 і грав у команді «Гороно», яка конкурувала з командою «Динамо». Першим моїм професійним тренером був Володимир Федорович Качанов, заслужений тренер України. Також зі мною займався Олег Олександрович Макаров, легендарний радянський воротар. Певний час я грав у різних збірних командах, ставав чемпіоном республіканських змагань, призером всесоюзних першостей.

- Як ви стали працювати в сфері освіти?

- Спочатку я  вступив до Інституту фізичної культури і спорту на кафедру футболу, яку закінчив у 1976 році. З цього часу і по 1981 рік працював у «Трудових резервах» на посаді тренера з футболу. Першим моїм серйозним тренерським успіхом є третє місце на всесоюзних змаганнях у 1978 році. У 1981 році я вступив до аспірантури Інститута  фізичної культури і спорту, яку закінчив у 1984 році і захистив дисертацію. Почав працювати викладачем в тому ж Інституті фізкультури. З 1994 по 2012 рік я завідував кафедрою фізкультури в Інституті праці й соціальних відносин. З 2012 року і по теперішній час - доцент  кафедри фізкультури Київського національного університету «Київський політехнічний інститут».

- У чому на ваш погляд основні особливості успіху радянської системи підготовки спортсменів?

- Я вважаю, що радянська система підготовки спортсменів була однією з кращих у світі. Вона охоплювала фізичну підготовку людей від дошкільного до похилого віку. Була система змагань ГТО (Готовий до праці і оборони), яка вкрай позитивно впливала на здоров'я нації. У кожній школі працювало безліч секцій з різних видів спорту і діти могли вибирати собі заняття до душі. Якщо дитина робив успіхи, то він міг перейти в дитячо-юнацьку спортивну школу, де рівень підготовки був вищим. Все це було на безкоштовній основі. Крім того, за місцем проживання при кожному ЖЕКу був інструктор по спорту, який займався дітьми. Такі турніри як «Шкіряний м'яч», «Золота шайба» були тими імпульсами, які дозволяли переглядати величезну кількість дітей, які не займалися професійно спортом. Ця масовість давала результат: величезна кількість футболістів вийшли якраз з «Шкіряного м'яча». Та система була чітко визначена  з точки зору фінансування: існували відомчі спортивні товариства (Динамо, Трудові резерви, СКА) і профспілкові спортивні товариства (Колос, Локомотив, Спартак, Авангард, Зеніт і т.д.), які опікали своїх спортсменів різних рівнів. На даний момент, на жаль, цієї системи вже немає.

- Розкажіть про історію виникнення Футбольної асоціації студентів міста Києва?

  - Починаючи з 1986 року кількість змагань серед студентів значно зменшилася, а після здобуття Україною незалежності і зовсім припинилися. Масовий спорт перестав фінансуватися. У 1999 році збірна команда студентів Києва на четвертій Всеукраїнській універсіаді з футболу зайняла всього лише третє місце. Такий стан справ нас не влаштовувало: маючи величезні традиції і досвід, ми значно здали позиції. Тому й виникла ідея створення організації, яка б системно займалася організацією та проведенням студентських змагань.

- З якими труднощами ви зіткнулися на початку?

- Головними труднощами було абсолютне небажання багатьох керівників кафедр фізичного виховання почути нас і щось робити. Був досить великий період бездіяльності, що багатьох влаштовувало: людям не потрібно було працювати, готувати спортсменів, проводити змагання. А тут ми змусили людей працювати - створювати збірні, проводити внутрішньовузівські змагання. Нам почали заважати, але вперта боротьба принесла свій результат: після систематизації роботи в Києві наш досвід перенесли на всю Україну і створили мережу студентських  футбольних організацій. Ми розпочали роботу в ряді регіональних організацій і в 2000 році була створена Всеукраїнська футбольна асоціація студентів, яка функціонує і сьогодні. Наші команди перемагають на міжнародних турнірах, в 2001 році ми вперше стали Чемпіонами Всеукраїнської Універсіади і свій успіх повторили в 2003, 2005 роках. Був відновлений системний підхід до організації змагань, відбору гравців, залученню спонсорів.

- Які на ваш погляд перспективи розвитку ФАСК?

  - Сьогодні  ми величезну увагу почали приділяти контакту з ректорами навчальних закладів, які розуміють, що спорт - це невід'ємна частина життя будь-якого студента. Не може молодь бути поза спортом. Величезна кількість наших спортсменів сьогодні впроваджують спорт в своїх компаніях, на виробництві. Тому я вважаю, що у студентського спорту й Футбольної асоціації студентів міста Києва зокрема є величезний потенціал, який можна і потрібно реалізовувати. Хотілося б щоб держава також гідно цінувало спорт.

 

 

- Андрій Романович, розкажіть трохи про плани на майбутнє

  - Природно, я буду продовжувати займатися своєю науковою діяльністю, публікувати наукові роботи. Також будемо продовжувати працювати в нашій Футбольної асоціації, яка вже 15 років об'єднує студентів нашого міста. ФАСК - це улюблене дитя, якому будеш завжди віддавати своє серце і душу.

Футбольна асоціація студентів м. Києва щиро вітає Андрія Романовича з ювілеєм і бажає йому творчого натхнення, успіхів у нелегкій праці та міцного здоров'я!

 
27 грудня 2014

 1323 перегляда